Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Це могли б бути факти типу — бачу— бачиш ( <g/> замість сподіваного бачу— бачиш <g/> ) або можу — можеш ( <g/> замість сподіваного можу — можеш <g/> ) <g/> .
doc#9 д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .
doc#9 у того ж таки І. Нечуя-Левицького форму типу кни <g/> ?
doc#9 Всякі словечка типу цофати <g/> , бадати <g/> , подивляти <g/> , овшім або прецінь тоді будуть <g/> , мабуть <g/> , непотрібні так само <g/> , як і тепер <g/> . </p>
doc#9 Аналіз структури літературної мови виявляє <g/> , що драстична трансформація української літературної мови дводіялектного типу проводилася в напрямку « <g/> двомовного <g/> » <g/> .
doc#9 На базі літературної мови цього типу розвинулась багата література <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , з десятьох полків <g/> , на які була поділена Гетьманщина <g/> , п'ять можна вважати за суцільно північноукраїнські з говіркового погляду ( <g/> Стародуб <g/> , Глухів <g/> , Чернігів <g/> , Ніжен <g/> , Прилука <g/> ) <g/> , чотири за переважно північноукраїнські ( <g/> Дубні <g/> , Переяславlxviii <g/> , Гадяч <g/> , Миргород <g/> ) <g/> , і тільки один говорив лише мовою південно- східного типу ( <g/> Полтавський <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Хоч найближчою для Павловського особисто була саме мова чернігівського типу з чергуванням о з у або з ц <g/> , як він це часом ненавмисне прозраджує <g/> , особливо в тих словах <g/> , етимологія яких йому була неясна ( <g/> далыбу 32 <g/> , магайбу 44 <g/> , пробу53 <g/> ; дзет 2 <g/> , паныв Gen <g/> .
doc#9 Найдавніша книжна традиція була церковнослов'янська <g/> , та вона дала б форми типу ходжу <g/> , м ( <g/> оло <g/> ) щу <g/> …
doc#10 Наприклад <g/> , уся характеристика відміни іменників у нього — просто “ <g/> вплив основ <g/> ” одного типу на інші <g/> . </p>
doc#10 Ганцов слушно відкинув традиційний перед тим погляд про розвиток типу уо > уе > уи > уі > і <g/> , бо це означало б пересунення основної сили наголосу на кінець поліфтонга <g/> , себто зміну спадного наголосу на висхідний <g/> , чого не засвідчено ніде в чистих українських говірках <g/> .
doc#10 і про розмірно дієслівний характер української мови ( <g/> 5 <g/> , 36 <g/> ) <g/> ; розмежування віддієслівних іменників з нульовим суфіксом <g/> , суфіксом -к- і суфіксом -ння ( <g/> 5 <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; особливості вживання часових форм дієслова ( <g/> 5 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; настанова про перевагу що над який і особливо котрий у релятивних підрядних реченнях ( <g/> 5 <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; заборона протиставного же ( <g/> типу <g/> : Я мовчав <g/> , він же говорив <g/> , — 5 <g/> , 115 <g/> ) <g/> ; межі вживання прийменника по і його замін ( <g/> 5 <g/> , 118 <g/> ) <g/> ; часові конструкції ( <g/> 5 <g/> , 128 <g/> ) <g/> ; і особливо — керування дієслів ( <g/> 5 <g/> , 66 <g/> ) <g/> .
doc#10 Назву з них такі <g/> , як вимога в чужих словах вимовляти ( <g/> й писати <g/> ) завжди и <g/> , за народною вимовою давніше позичених слів типу універсал <g/> , министер ( <g/> 3 <g/> , 169 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієприкметники на -лий і великою мірою звести пасивні дієприкметники на -ний <g/> , -тий до ролі прикметників ( <g/> 5 <g/> , 20 <g/> , 24 <g/> , 2516 <g/> ) <g/> ; спроба відновити сполуку дієприслівника з дієсловом за допомогою сполучника та ( <g/> типу <g/> : Увійшовши <g/> , та став <g/> , — 5 <g/> , 33 <g/> ) <g/> ; спроба заборонити дієслова було й буде та орудний відмінок дійової особи в усіх випадках при безособових присудках на -но <g/> , -то ( <g/> 5 <g/> , 35 <g/> ) <g/> ; спроба обмежити <g/> , а то й зовсім усунути родовий відмінок приналежности іменників
doc#10 Останнє вона визнає за нехарактеристичне для української мови в реченнях на -но <g/> , -то <g/> , але не через особливий дух української мови <g/> , а через активний <g/> , а не пасивний <g/> , на її думку <g/> , характер цього типу речень ( <g/> 24 <g/> , 23 <g/> ) <g/> .
doc#10 Він почав новий етап у розвитку української описової діялектології <g/> , внеможлививши на майбутнє появу дилетантськи-безпорад-них описів окремих говірок <g/> , типу <g/> , приміром <g/> , численних праць І. Верхратського <g/> . </p>
doc#10 <p> Походженню дисимілятивного акання ( <g/> себто такого типу акання <g/> , де в складі перед наголосом вимовляється а замість а <g/> , о <g/> , е <g/> , ѣ <g/> , якщо в наступному наголошеному складі не а <g/> , але інші звуки <g/> , здебільша типу і/ы <g/> , якщо там а <g/> , напр <g/> .
doc#10 У спеціальних статтях опрацьовані перехід о в а в словах типу багатий ( <g/> 18 <g/> ) і західноукраїнський перехід ‘а в ‘е ( <g/> *и <g/> ) ( <g/> 20 <g/> ) <g/> .
doc#10 Насамперед <g/> , слід зупинитися на ( <g/> 18 <g/> ) <g/> , присвяченій появі а замість о в словах типу багатий <g/> , гарячий <g/> .
doc#10 Курило <g/> , спершися на діялектологічні дані <g/> , показує <g/> , що межа між формами типу багатий і богатий проходить центром Поділля між Старокостянтиновом <g/> , Баром і Могилевом на захід з їх богатий і Лятичевом <g/> , Жмеринкою <g/> , Ямполем на схід з їх багатий <g/> .
doc#10 гулубка <g/> , мулуко <g/> ) проти вимови о як у тільки перед наголошеними високими голосними на схід ( <g/> гулубка <g/> , але молоко <g/> ) <g/> , наявності протетичного мг на захід проти протетичного г- на схід ( <g/> горати — ворати <g/> ) <g/> , твердости ц і с в суфіксі -ськ- на захід <g/> , давального відмінка на -ови/-еви на заході <g/> , орудного відмінка однини імен жіночого роду на -оу <g/> , -ом ( <g/> гороу <g/> , тором <g/> ) на заході <g/> , давального/місцевого відмінка однини м'якого типу іменників на -и на заході ( <g/> на воли <g/> ) <g/> , м'яких прикметників на -ній <g/> , -тій і дієслівних форм 1-ої особи типу ходю <g/> , просю й 3-ої особи типу ходе <g/> , просе на сході <g/> , минулого часу типу ходивем <g/> , майбутнього часу типу буду ходив <g/> , інфінітива типу печи ( <g/> а не пекти <g/> ) і окремо вживаного -ся на заході <g/> .