Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .
doc#54 Важить уже те <g/> , чого в поемі Первомайського нема <g/> .
doc#82 Даймо її аматорам те <g/> , чого вони хочуть <g/> .
doc#89 Не можна вимагати <g/> , щоб у творі було те <g/> , чого раптом захотілося критикові <g/> .
doc#64 <p> Так само не входить у їхні рамки питання про те <g/> , чому Любченко від будь-що-будь вищої концепції ваплітянства <g/> , як вона проявилася <g/> , між іншим <g/> , і в його « <g/> Вертепі <g/> » <g/> , перейшов у роки німецької окупації на позиції далеко примітивнішого і ретрограднішого малахіянства-донцовщини <g/> .
doc#72 Другим закидом проти словника було те <g/> , що ( <g/> ідучи за офіційно затвердженим правописом <g/> ) словник дозволяв відміняти слова бюро <g/> , депо і почасти радіо ( <g/> в орудному відмінку однини <g/> ) <g/> , що Кошевой називає “ <g/> грубейшая вульгаризация <g/> ” <g/> .
doc#81 За цей час технікум змінив свою назву — він став газетним училищем <g/> , за офіційною термінологією <g/> , а після смерти <g/> , 1936 року <g/> , Миколи Островського <g/> , цього жалюгідного письменника-неписьменника <g/> , що через свій комуністичний фанатизм <g/> , а може <g/> , й через те <g/> , що <g/> , бувши українцем <g/> , писав по-російськи <g/> , сталінці зробили ідеалом людини і автора <g/> .
doc#68 Хейфец говорить про те <g/> , що « <g/> з європейських поетів Василь знав " <g/> від дошки до дошки <g/> " свого улюбленого Рільке <g/> » <g/> .
doc#72 Але те <g/> , що акт мовлення втратив свою спонтанність <g/> , аж ніяк не було нормальним <g/> .
doc#43 Та те <g/> , що неприступне думці <g/> , пізнається серцем <g/> , пізнається через релігію і через мистецтво <g/> , пізнається через те <g/> , що Барка зве осіянністю цього світу <g/> .
doc#43 Коли герої говорять про німців як про силу варварства й руїни <g/> , — де можливе тільки через те <g/> , що Барка бачить свій сон десь уже в 50-их роках нашого сторіччя <g/> . </p>
doc#66 Ну <g/> , а після того вже піде те <g/> , що буває в кожній рецензії <g/> : знаменитий образ створив актор X <g/> ; незвичайна і блискуча креація актора У — тут уже рецензента веде програмка <g/> , аби вистачило на кожного актора по епітету <g/> . </p>
doc#92 ! На цьому <g/> , мабуть <g/> , і почалося зацікавлення ним в органах НКВД <g/> . </p><p> Про те <g/> , що Білодід буде на конгресі <g/> , я наперед не знав ( <g/> він був малоймовірний
doc#15 ] </p><p> ( <g/> Т. Шевченко <g/> , « <g/> Титарівна <g/> » <g/> ) </p><p> 3. </p><p> І біль і горе те <g/> , що піснями плило <g/> , </p><p> І те <g/> , що в мовчанці душа несла <g/> , </p><p> Зеніту свого все ж таки не досягло <g/> . </p>
doc#24 Поруч Хвильового — застрільника і організатора — виростає постать Любченка — завершувача й синтезатора <g/> , людини <g/> , що викристалізувала й вичіткувала те <g/> , що в фантастичному й фанатичному мигтінні пронеслося в блискавичній самим стилем своїм творчості й діяльності Хвильового <g/> . </p>
doc#27 <p> Аналізуючи листи <g/> , що нам приступні <g/> , можна висунути тезу про те <g/> , що в житті й діяльності Куліша було кілька позитивних констант <g/> , що забезпечували їй єдність на протязі багатьох десятиріч <g/> .
doc#40 Важить і те <g/> , що в сучасній українській мові службові слова ( <g/> до яких певною мірою належать і дієслівні зв'язки <g/> ) виступають посередниками в зв'язку повнозначних слів тільки при керуванні <g/> , мова не знає троєслівного узгодження <g/> .
doc#40 В останньому випадку асиндетон обслуговує те <g/> , що в теорії літератури зветься паралелізмом <g/> . </p>
doc#40 Друга риса <g/> , яка їх протиставляє як групу всім прикметникам <g/> , це те <g/> , що в них наголос <g/> , якщо вони вжиті без прийменника <g/> , завжди буває на останньому складі <g/> , за винятком орудного відмінка множини і форми з закінченнями -еї <g/> , -ею <g/> : його <g/> , того <g/> , цьому <g/> , усього <g/> ; а в займеннику увесь наголос стоїть на останньому складі навіть у орудному відмінку множини <g/> : усіма <g/> .
doc#40 Ще складнішим є її вивчення через те <g/> , що в сучасній українській мові вона не має для свого вияву певних формальних показників — закінчень або службових слів <g/> , а використовує для свого вияву головне засоби словотвору <g/> , передусім наростки і приростки <g/> , особливо останні <g/> , як це можна бачити і з уже наведених прикладів ( <g/> бачив — побачив <g/> , студіював — простудіював <g/> ) <g/> .