Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 Так <g/> , таки з нього <g/> , з читача <g/> .
doc#40 <p> в. Посильні частки аж <g/> , бо <g/> , же ( <g/> після голосних ж <g/> ) <g/> , то <g/> , таки <g/> , так <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , ну <g/> , но <g/> , все <g/> .
doc#11 <p> Ім'я найманого вбивника Спарафучіле спустилося <g/> , правда <g/> , до Венеції й « <g/> Перверсії <g/> » не з Дантового пекла <g/> , а з опери — « <g/> Ріґолетто <g/> » Верді <g/> , біографія персонажа вказує зовсім не на Венецію <g/> , а на оперну Мантую <g/> , але все - таки воно означає Гати - з - Пістоля і стає апогеєм венеційського відьомського карнавалу ( <g/> пряме авіясполучення Бахтін — Венеція <g/> ) <g/> .
doc#98 Для прикладу <g/> , Шевченків підпис 1858-го у « <g/> Русском вестнике <g/> » <g/> ; виступи Сергія Єфремова в « <g/> Раді <g/> » 1912-го таки в справі Бейліса <g/> .
doc#31 Тільки дуже недогадливий читач не збагне <g/> , що в такій країні передумов до появи багатьох « <g/> чорнокнижників з Кнітлінґену <g/> » таки бракує <g/> .
doc#38 Мушу визнати й щодо себе <g/> , що статті Кошелівця я читаю <g/> , і з інтересом <g/> , але статті мого другого « <g/> опонента <g/> » таки здебільшого оминаю <g/> . </p>
doc#81 Як літні µастролери з'являлися також « <g/> свої <g/> » таки Віктор Петіпа <g/> , Блюменталь-Тамарін <g/> , Степан Кузнецов <g/> , перші двоє <g/> , звичайно <g/> , ніколи разом <g/> .
doc#56 Недурно по-своєму першорядний Лукашів переклад поезій ( <g/> а таки поезій у цьому випадку <g/> ) Льорки підпав під кілька разів повторений вирок смерти <g/> . </p>
doc#43 Тільки підкреслюю ще раз <g/> , що в Барки вони не здаються мені впоєними <g/> , а таки занесеними <g/> . </p>
doc#68 <p> Але далеко частіше ця свідомість не йде слідами <g/> , скажімо <g/> , Павла Грабовського <g/> , а таки знаходить свій <g/> , сутий <g/> , Стусів вислів <g/> , і тоді вона не звучить гістерією пророка <g/> , а вбирається в індивідуальні і скромні образи <g/> .
doc#29 Харків ставав столицею не Слобідського краю <g/> , а таки країни <g/> .
doc#30 Хоч воно плекане й стилізоване <g/> , але воно не мертве і <g/> , звісно <g/> , не Кулішеве <g/> , а таки Ваше <g/> .
doc#83 Або про те <g/> , що коли Дем'ян Многогрішний хитнувся від Москви <g/> , його заарештувала не Москва <g/> , а таки група київської старшини <g/> , що дійшла була навіть до того <g/> , що просила дати на гетьмана « <g/> боярина великороссийских людей <g/> » <g/> ?
doc#37 Але порівнювати треба не радянську літературу в кількадесятирічному існуванні її <g/> , з неповними трьома роками існування МУРу <g/> , а таки <g/> , з обох боків <g/> , той трирічний період 1945-1948. А тоді балянс виглядає дещо інакше <g/> .
doc#81 Історія показала <g/> , що не галичани вигнали поляків із міста <g/> , а таки східняки в широкому сенсі слова <g/> .
doc#24 землю щойно викопаної могили <g/> , і те <g/> , що навіть уявні співрозмовники « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » повертаються з такої частої в побуті двадцятих років доповіді на тему « <g/> Наша дійсність і проблема статі <g/> » — і ще багато <g/> , багато тих рисочок не дають творові стати висушеною алегорією або абстрактною деклямацією <g/> , наближають його до землі <g/> , не приземляючи і не принижуючи <g/> , доводять <g/> , що твір склався не добором умовних ситуацій і персонажів до наперед вигаданих схем і тверджень <g/> , а глибоким і впертим вмислюванням у плин життя і намаганням не поза ним <g/> , а таки в самому ньому викрити <g/> , виявити внутрішню суть <g/> , органічний зміст <g/> . </p>
doc#30 <p> Привіт </p><p> ЮШ </p><p> 31 серпня ‘97 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> « <g/> що пройде красне літечко <g/> , повіють холода <g/> » <g/> , тим більше актуальний Глібов1 <g/> , що він <g/> , коли не помиляюся <g/> , теж мав більмову проблему з оком <g/> , а таки й далі писав і про тварин і про рослини <g/> .
doc#2 Що як би не зноситися соколом чи орлом <g/> , а таки доведеться бути розбитим бурею й скигліти чайкою <g/> ?
doc#62 Публікуючи їхні не призначені свого часу до друку листи поруч <g/> , у тій самій книзі <g/> , редакція ніби підкреслює <g/> , що все це вже не сучасна політика <g/> , а таки історія і мусить бути оцінювана в обох випадках як щось належне до інших ( <g/> і різних <g/> ) часів і епох <g/> .
doc#81 Потім стали несміливо з'являтися перші продавці — не селяни <g/> , селян до міста не пускали <g/> , а таки міські <g/> .