Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 <p> Курилик не був <g/> , отже <g/> , ані літературним habitue чи blase <g/> , ані ентузіястом літературної моди <g/> .
doc#6 Хоч <g/> , як і накладання кольору на подібний колір <g/> , ця площинність замаскована нібито реальністю речей <g/> , отже <g/> , не суто абстрактна <g/> , але часто ці площини охоплюють таку велику частину полотна <g/> , що все воно перетворюється <g/> , власне <g/> , на гру різнокольорових площин <g/> .
doc#6 Правда <g/> , згідно з його поглядами <g/> , кінець світу й Страшний Сул не можуть відбутися <g/> , поки не всі люди стали християнами <g/> , отже <g/> , не в час його життя <g/> , а передбачувана ним атомова катастрофа <g/> , попри все її страхіття <g/> , кінцем світу не була б. Але вибір теми страстей був <g/> , напевне <g/> , не тільки цим зумовлений <g/> . </p>
doc#8 Петров був історик літератури <g/> , написавши праці про Язикова <g/> , про німецьких романтиків з Єни <g/> , про П. Куліша <g/> , про Т. Шевченка <g/> , Лесю Українку і Олеся <g/> ; фолкльорист <g/> , етнограф <g/> , що цікавився особливо найархаїчнішим у фолкльорі <g/> , але також і постанням рис нового побуту <g/> , сталими непомітними рисами змін людського побуту <g/> , власне сталою змінністю і — вічним зберіганням основ побуту <g/> , отже — змінною сталістю <g/> .
doc#9 Тільки крайні західні околиці внаслідок своєї екзотичности в кращому стані ( <g/> праці І. Верхратського <g/> , В. Шухевича тощо <g/> ) <g/> , але для нас ці матеріяли саме через свою екзотичність <g/> , а отже <g/> , будь-що-будь чужорідність для літературної мови <g/> , найменше цікаві <g/> .
doc#9 Отже <g/> , практично в цей період галицьких впливів на літературну мову Великої України майже нема <g/> , увесь період проходить під знаком засвоєння Галичиною літературної мови Великої України — хоч <g/> , безперечно <g/> , засвоєння це не могло відбутися до кінця в умовах хоч би й відносної політичної ізоляції і <g/> , отже <g/> , захопило літературну мову Галичини тільки частково <g/> . </p>
doc#9 П. Куліш <g/> , отже <g/> , підготував появу в літературній мові галицьких елементів не тільки фактично <g/> , а й методологічно <g/> .
doc#9 Оскілько <g/> , отже <g/> , ширший круг ужиття <g/> , отілько ширший його розвій і то розвій природний <g/> » <g/> .
doc#9 В цей час уже виросло або виростало нове покоління письменників <g/> , зв'язане не стільки з селом <g/> , скільки з містом <g/> , покоління <g/> , що вчилося мови не з етнографічних записів або власних сільських спостережень <g/> , отже <g/> , не з якоїсь територіяльно-вузької околиці <g/> , — а вже переважно з інших <g/> , посередніх джерел <g/> : з книжки <g/> , з преси <g/> , з інтелігентської мовної практики <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 <p> У попередньому розділі ми вже наводили висловлення Лесі Українки <g/> , з яких видно <g/> , що вона була принциповою прихильницею діялектної многоосновности літературної мови <g/> , а отже <g/> , практично не була супротивником використання в літературній мові галицьких елементів <g/> .
doc#9 Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9 <p> V. ГАЛИЦЬКІ МОВНІ ЕЛЕМЕНТИ <g/> , ІНКОРПОРОВАНІ В СИСТЕМУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ </p><p> Із зробленого в попередніх розділах огляду мовних впливів Галичини на Велику Україну в їх історичній послідовності видно <g/> , що питома вага галицьких мовних елементів у сучасній українській літературній мові мусить бути немала <g/> , що ця літературна мова <g/> , власне <g/> , сміливо може бути названа мішаною щодо своєї діялектної основи <g/> , і <g/> , отже <g/> , традиційне підручникове твердження про її київсько-полтавську основу вимагає якщо не цілковитої ревізії <g/> , то принаймні додатку <g/> : з великим галицьким нашаруванням <g/> .
doc#9 rechtzeitig <g/> , слово завчасний означає передчасний <g/> , отже <g/> , саме несвоєчасний <g/> , невчасний <g/> .
doc#9 В Галичині вчасний означає саме передчасний <g/> , а приросток за- цілком нормально функціонує при прикметниках і прислівниках як посилювач ознаки <g/> , отже <g/> , за цими законами завчасний нормально означає « <g/> надто передчасний <g/> » <g/> .
doc#9 Такі словечка з більш або менш насиченими емоційністю забарвленнями виходять уже далеко за межі книжкової мови і <g/> , отже <g/> , є найкращим свідченням того <g/> , як органічно вливаються галицькі елементи до української літературної мови <g/> . </p>
doc#9 Навпаки <g/> , тут потрібна крайня обережність <g/> , бо все це робилося б поза народним ґрунтом <g/> , а отже <g/> , означало б відрив « <g/> закордонної <g/> » української літературної мови від питомої <g/> , відрив мови національної інтелігенції ( <g/> поскільки вона скупчена переважно в еміграції <g/> ) від мови народу на Великій Україні <g/> , сіяло б відрубність між окремими групами українців <g/> .
doc#10 Звуки ці бувають тільки під наголосом <g/> , при чому експіраторна енерґія падає на ввесь звук <g/> , меншаючи на кінець його ( <g/> отже <g/> , наголос має спадний характер <g/> , — спостереження <g/> , що його потім широко використала О. Курило <g/> ) <g/> .
doc#10 У південних говірках о переходило в у <g/> , що потім нефонетично <g/> , під впливом і в наголошених складах заступалося й собі на і ( <g/> отже <g/> , спершу жінка — жунки <g/> , потім жінка — жінки14 <g/> ) — до речі данина відкиненим було поглядам Михальчука <g/> , хоч і в обмеженні до ненаголошеної позиції <g/> !