This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 | й початку двадцятого сторіччя <g/> . </p><p> Курилик не був <g/> , | отже | <g/> , ані літературним habitue чи blase <g/> , ані |
doc#6 | замаскована нібито реальністю речей <g/> , | отже | <g/> , не суто абстрактна <g/> , але часто ці площини |
doc#6 | відбутися <g/> , поки не всі люди стали християнами <g/> , | отже | <g/> , не в час його життя <g/> , а передбачувана ним |
doc#8 | змінністю і — вічним зберіганням основ побуту <g/> , | отже | — змінною сталістю <g/> . Здається <g/> , що <g/> , бажаючи |
doc#9 | ці матеріяли саме через свою екзотичність <g/> , а | отже | <g/> , будь-що-будь чужорідність для літературної |
doc#9 | хоч би й відносної політичної ізоляції і <g/> , | отже | <g/> , захопило літературну мову Галичини тільки |
doc#9 | бути слова й форми <g/> , взяті з Галичини <g/> ? П. Куліш <g/> , | отже | <g/> , підготував появу в літературній мові |
doc#9 | , фізичні <g/> , правничі і т. ін <g/> . Оскілько <g/> , | отже | <g/> , ширший круг ужиття <g/> , отілько ширший його |
doc#9 | записів або власних сільських спостережень <g/> , | отже | <g/> , не з якоїсь територіяльно-вузької околиці <g/> , — |
doc#9 | галицької пайки в літературній мові <g/> , а | отже | <g/> , діялектну многоосновність літературної |
doc#9 | мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , | отже | <g/> , прихильники діялектної многоосновности |
doc#9 | многоосновности літературної мови <g/> , а | отже | <g/> , практично не була супротивником |
doc#9 | жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — | отже | <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології |
doc#9 | мішаною щодо своєї діялектної основи <g/> , і <g/> , | отже | <g/> , традиційне підручникове твердження про її |
doc#9 | , слово завчасний означає передчасний <g/> , | отже | <g/> , саме несвоєчасний <g/> , невчасний <g/> . Як сталося <g/> , що |
doc#9 | і прислівниках як посилювач ознаки <g/> , | отже | <g/> , за цими законами завчасний нормально означає |
doc#9 | виходять уже далеко за межі книжкової мови і <g/> , | отже | <g/> , є найкращим свідченням того <g/> , як органічно |
doc#9 | , бо все це робилося б поза народним ґрунтом <g/> , а | отже | <g/> , означало б відрив « <g/> закордонної <g/> » української |
doc#10 | падає на ввесь звук <g/> , меншаючи на кінець його ( <g/> | отже | <g/> , наголос має спадний характер <g/> , — |
doc#10 | і в наголошених складах заступалося й собі на і ( <g/> | отже | <g/> , спершу жінка — жунки <g/> , потім жінка — жінки14 <g/> ) — |