Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .
doc#9 У займенниках варт звернути увагу на спорадичне вживання зворотного займенника себе в функції взаємного займенника відповідне до східноукраїнського і літературного звороту один одного ( <g/> « <g/> Жду лиш <g/> , коли ми поглянем на себе <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 уживання поруч обох зворотів <g/> : « <g/> Плили далеко один від одного <g/> , не наближаючись до себе <g/> » — « <g/> Дорогою ціною <g/> » <g/> , 120 <g/> ) <g/> .
doc#9 Вже сама організація урядово-адміністративної системи з одного боку <g/> , а українського війська з другого примушує почасти вдатися до нових позичень з Галичини <g/> , а почасти і переважно робить багато старіших позичень із книжно-інтеліґентських здобутком народних мас <g/> .
doc#9 З одного боку це <g/> , а з другого боку <g/> , відсутність багатьох потрібних джерел у книгосховищах і архівах поза колишніми межами УССР змушує нас у цьому розділі обмежитися на встановленні тільки головних напрямних ліній у розвитку української літературної мови <g/> , поскільки вони стосуються до нашої теми <g/> , не вдаючися до більшої деталізації <g/> .
doc#9 Яскравий приклад цього є слово прошу з широким діяпазоном його значень від справжньої просьби до не дуже охочого дозволу з одного боку і до визнання недочування з другого <g/> .
doc#9 Німецька нова літературна мова постала в XV сторіччі на основі <g/> , з одного боку <g/> , так званої лицарсько-поетичної мови <g/> , що базувалася на говірках з-над Райну і з Австрії <g/> , а з другого <g/> , так званої імперської прозової ( <g/> ділової <g/> ) <g/> , що оформилася в австро-чеських канцеляріях <g/> , але мала райнсько-баварське підґрунтя <g/> .
doc#10 <p> Перед Ганцовим були виявлені північно-українські дифтонги і було зроблено багато часткових спостережень щодо їх справжньої природи — головне К. Михальчуком і Я- Роз- вадовським <g/> , але тільки Ганцов <g/> , поєднавши їхні міркування з власними спостереженнями <g/> , дав <g/> , з одного боку <g/> , докладну характеристику цих так званих дифтонгів <g/> , а з другого <g/> , — показав їх ролю в системі сучасних північно-українських говірок і в їх історичному розвитку <g/> .
doc#10 Білорусько-українські мовні збіги Ганцов хоче пояснити тільки взаємовпливами двох мов <g/> , коли <g/> , з одного боку <g/> , українські риси глибоко проникають у білоруську мову ( <g/> 12 <g/> , II <g/> , 229 <g/> ) <g/> , а з другого боку <g/> , білоруські впливи — молодші — сягають аж до Києва ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 206 <g/> ) <g/> .
doc#10 І тут природним стає питання про обставини історичного життя їхніх племенних носіїв <g/> , про ті історичні обставини <g/> , що зумовили <g/> , з одного боку <g/> , ізоляцію цих ддвох груп одна від одної <g/> , а з другого – можливо <g/> , їх тимчасові сходження з іншими <g/> , не східньослов'янськими народностями <g/> .
doc#10 Слушно характеризував Василь Сімович Курило як “ <g/> одного з найкращих українських лінгвістів новіших часів <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 3 <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 <p> Коли до одного іменника стосується два-три прикметники <g/> , що окреслюють предмет з різних поглядів <g/> , ці прикметники не вважаються за однорядні слова <g/> , й коми між ними не пишемо <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Нарешті <g/> , важливо і те <g/> , що тоді <g/> , на перших кроках свого проникнення в літературну мову <g/> , називні речення не завжди відмежовувалися так різко і чітко від інших синтаксичних конструкцій <g/> , не виявляли тенденції купчитися одне до одного в ізоляції від іншого контексту <g/> , тенденції <g/> , яка справді мало властива усній мові і яка <g/> , очевидно <g/> , і привела до витворення погляду <g/> , ніби називні речення - категорія писаної мови <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> І. Ле <g/> ) </p><p> І тут ми доходимо ще до одного дуже важливого висновку і спостереження <g/> : зв'язуватися з іншими реченнями <g/> , що мають особове дієслово <g/> , можуть називні речення в тому значенні цього слова <g/> , яке відповідає термінові Пєшковського " <g/> номінативні екзистенціяльні речення <g/> " - в такому значенні в цій роботі і вживаю термін " <g/> називне речення <g/> " <g/> .
doc#15 <p> Розуміється <g/> , слово і речення не відмежовані одне від одного китайським муром <g/> , і між ними існує ціла серія перехідних випадків <g/> .
doc#16 Наверх виявилось це в політичнім кочівництві з одного табору до іншого і зміні політичних переконань і ідеологій <g/> » <g/> .
doc#16 Не дурно він говорить в одному ряді як про явища одного порядку про « <g/> Наполеонів <g/> , Піттів <g/> , Рішельє <g/> , Клемансо <g/> , Мерсьє <g/> , Вишенських <g/> , Петрів Могил <g/> , Хмельницьких <g/> , київських Іларіонів <g/> » <g/> .
doc#16 Народ — це чернь <g/> , сліпа <g/> , боягузлива <g/> , непевна <g/> ; його можна легко повести за собою <g/> , якщо зуміти <g/> , з одного боку <g/> , міцно загнуздати <g/> , а з другого — розпалити його низькі інстинкти <g/> . </p>
doc#18 Два твори взаємно доповнюють один одного <g/> . </p>