Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 З цих часток аж <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , все вживаються перед тим словом <g/> , яке посилюють <g/> , таки перед або після нього <g/> , а всі інші — після <g/> , напр <g/> .
doc#40 Головні сполучники допустових речень <g/> : хоч ( <g/> а <g/> ) <g/> , хоч як <g/> , як не <g/> , скільки не <g/> , дарма що <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> У заперечних реченнях у ролі єднального сполучника виступає ні ( <g/> підсилений варіянт — ані <g/> ) <g/> , повторюване при кожному реченні або однорядному члені речення <g/> ; при цьому коло присудків уживається заперечна частка не <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> в. Посильні частки аж <g/> , бо <g/> , же ( <g/> після голосних ж <g/> ) <g/> , то <g/> , таки <g/> , так <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , ну <g/> , но <g/> , все <g/> .
doc#40 Головні типи цих часток такі <g/> : </p><p> а. Заперечні частки не <g/> , ні <g/> , ані звичайно стоять при тому слові <g/> , яке підлягає запереченню <g/> , а коли заперечується речення як цілість <g/> , — при присудку <g/> .
doc#40 , приблизно <g/> , мало не <g/> , рівно <g/> , принаймні <g/> . </p>
doc#40 З погляду формально-логічного слово думу в першому реченні <g/> , слово слав у другому реченні — зайві <g/> , бож думати можна тільки думу ( <g/> а не <g/> , скажімо <g/> , книжку <g/> , весну або країну <g/> ) <g/> , ɐWɐƆ ɐʚɐVƆ ɐ в собі є слава <g/> , без додатку слав <g/> .
doc#72 Освічені верстви вдавалися до української мови прилюдно <g/> , коли це вимагалося <g/> , а не <g/> , сказати б <g/> , “ <g/> природно <g/> " <g/> .
doc#74 Освічені верстви вдавалися до української мови прилюдно <g/> , коли це вимагалося <g/> , а не <g/> , сказати б <g/> , “ <g/> природно <g/> ” <g/> .
doc#40 Головні сполучники допустових речень <g/> : хоч ( <g/> а <g/> ) <g/> , хоч як <g/> , як не <g/> , скільки не <g/> , дарма що <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Якщо перед формою теперішнього часу доконаного виду ( <g/> майбутнього часу <g/> ) вжито як посильних часток слова як або як не <g/> , то ці форми дієслова набирають значення раптової <g/> , несподіваної дії <g/> , яка може належати до будь-якого часу <g/> , але найчастіше <g/> , беручи об'єктивно <g/> , належить до минулости <g/> , напр <g/> .
doc#69 Що не виключає оцінок <g/> , але спершу факти <g/> , факти й факти в їх генезі <g/> , розгортанні й конфлікті <g/> , — а не <g/> , як багато з нас звикли <g/> , оцінка <g/> , до якої добираються догідні факти <g/> , відки­даються немилі <g/> , тим більше індексовані <g/> . </p>
doc#70 Що не виключає оцінок <g/> , але спершу факти <g/> , факти й факти в їх ґенезі <g/> , розгортанні й конфлікті <g/> , —а не <g/> , як багато з нас звикли <g/> , оцінка <g/> , до якої добираються догідні факти й відкидаються немилі <g/> , тим більше індексовані <g/> . </p>
doc#94 зміни було б не тільки відкриття книжних спецфондів <g/> , — і то всіх <g/> , а не <g/> , як тепер <g/> , окрайців <g/> , тоді як під забороною перебуває <g/> , якщо говорити про
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури формально <g/> , скомпромітувати її вбогістю <g/> .
doc#12 <p> 3. На означення матерії й маси вживається наросток -иво ( <g/> не -ево <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 До цієї ж відміни належать і кілька іменників <g/> , що цього значення не мають і відповідно приймають наросток -єн- <g/> , а не -от- <g/> ; це іменники ім'я — імени <g/> , плем'я — племени і ( <g/> льокальне західноукраїнське <g/> ) рам'я — рамени <g/> .
doc#40 Але дуже часто — і ці факти чимдалі ширяться — і назви речей дістають у знахідному відмінку форму родового <g/> , правда <g/> , тільки з закінченням -а ( <g/> ніколи не -у <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 9. У присвійних прикметниках <g/> , що походять від іменників на -а <g/> , вживаємо наростків -ин <g/> , -їн ( <g/> не -ін <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#99 ( <g/> А воно ж зовсім не <g/> .