Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#14 З цього погляду є в еміграційній поезії поети <g/> , що хочуть будувати гармонійний вірш і можуть — Веретенченко <g/> ; що хочуть <g/> , але не можуть <g/> , — Орест <g/> ; що не хочуть <g/> , бо не можуть <g/> , — більшість комсомольського </p><p> покоління <g/> .
doc#15 Для нас у цьому підході важливо встановити те <g/> , що в книзі Ґебауера - Ертля показано <g/> , що називні речення в широкому розумінні слова можуть мати не тільки констатаційно-описове <g/> , а і всі ті інші спрямовання <g/> , що властиві реченню взагалі <g/> . </p>
doc#15 <p> Але далі <g/> , кажучи про те <g/> , що в реченні можуть реалізуватися тільки вершини значень ( <g/> Bedeutungsgipfel <g/> ) <g/> , що <g/> , очевидно <g/> , можна застосувати і до називних речень <g/> , яких Блюмель <g/> , як і його учителі <g/> , не знає <g/> , він дещо наближається до Вундтової теорії комплексу уявлень <g/> , що не встиг розкластися <g/> .
doc#15 Неизвестно какой <g/> , из Рязани <g/> , гнедые лошади <g/> " - у своєму запереченні того <g/> , що називні слова і словосполуки - речення <g/> , Булаховський не заперечує однак того <g/> , що функціонально вони можуть виступати як речення або заступники їх <g/> .
doc#15 Це тим парадоксальніше <g/> , що факти сучасної мови <g/> , мови ХІХ-ХХ століття <g/> , коли тільки до них уважніше придивитися <g/> , можуть пролити досить яскраве світло на питання <g/> , яке нас цікавить <g/> .
doc#15 Тим часом саме проміжні випадки <g/> , випадки <g/> , що вагаються між неповними і називними реченнями <g/> , можуть особливо допомогти при характеристиці називних речень <g/> . </p>
doc#15 Коли цей зв'язок розірветься <g/> , що пов'язано звичайно <g/> , з появою особливого штабу думки <g/> , властивого називним реченням ( <g/> про це далі <g/> ] <g/> , вони можуть перетворитися в називні речення <g/> . </p>
doc#15 Приміром <g/> , слова і сум і жаль в наступному уривку можуть дуже легко відірватися від ряду <g/> , бо подані в зовсім іншому семантичному пляні <g/> , ніж вид далекий <g/> , хмари й шум смереки ( <g/> і це не зважаючи на те <g/> , що вони стоять не в називному відмінку <g/> , а лише в формі його <g/> ) <g/> : </p><p> Люблю прозорих вод кришталь <g/> , </p><p> Люблю з гір вид далекий <g/> , </p><p> І хмари <g/> , що пливуть у даль <g/> , </p><p> І шум високої смереки <g/> , </p><p> І сум і жаль <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> С. Черкасенко <g/> ) </p><p> Не тільки однорядні підмети можуть " <g/> вибруньковувати <g/> " називні речення <g/> .
doc#15 Називні речення можуть виростати і на ґрунті рядів означень атрибутивного або предикативного характеру <g/> .
doc#15 <p> При інтонаційному і змістовому відриві від речення можуть переоформлятися в називні речення ті напівпредикативні сполучення <g/> , додавані до основної частини речення <g/> , які можна <g/> , використовуючи дещо поширено термін <g/> , запроваджений Пєшковським <g/> , назвати називними відмінками уявлення <g/> . </p>
doc#15 <p> І дуже рідко - відносно - можуть траплятися в сучасній мові випадки збереження субстантивної конструкції з називним відмінком імени <g/> , що зберігає цю свою функцію <g/> : </p><p> І пташкам воля <g/> , в чистім полі </p><p> І пташкам весело літать <g/> . </p>
doc#15 <p> Саме з цього погляду набирає великої слушности запропонований Булаховським поділ називних речень на типи з іменниками пред- метовости ( <g/> речовими <g/> ) і іменниками віддієслівними або позначаючими дії <g/> , як слушне також і його зауваження про те <g/> , що обидва типи можуть " <g/> досить сильно зближуватися один з одним <g/> " функціонально <g/> ; я додав би тільки <g/> , що зближення це <g/> , мабуть <g/> , пізніше <g/> . </p>
doc#15 Такі сполуки можуть мати гіпотактичний характер <g/> : </p><p> Отак в полях <g/> , де дике жито </p><p> І сонце <g/> , й вікова блакить <g/> , </p><p> Орел <g/> , предвісник грізних битов <g/> , </p><p> За долинами прошумить <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> І. Ле <g/> ) </p><p> І тут ми доходимо ще до одного дуже важливого висновку і спостереження <g/> : зв'язуватися з іншими реченнями <g/> , що мають особове дієслово <g/> , можуть називні речення в тому значенні цього слова <g/> , яке відповідає термінові Пєшковського " <g/> номінативні екзистенціяльні речення <g/> " - в такому значенні в цій роботі і вживаю термін " <g/> називне речення <g/> " <g/> .
doc#16 Коли большевицька конституція проголошує низку прав людини - в цих фразах є багато слушного <g/> , і біда в тому <g/> , що вони в тій системі можуть бути тільки фразами <g/> .
doc#19 Вони не здатні нічого набути <g/> , вони можуть тільки розтринькувати <g/> .
doc#21 Домонтович виголосив радикальну програму про те <g/> , що редакція може робити з рукописами <g/> , що хоче <g/> , а автори <g/> , коли схочуть <g/> , можуть потім протестувати post factum <g/> , ніхто на це не звертатиме уваги <g/> , після чого він теж нічого не робив <g/> . </p>
doc#22 Бо хіба трагедія <g/> , скажімо <g/> , сучасної Франції <g/> , Італії або Індокитаю не випливає насамперед з того <g/> , що чималі прошарки людності цих країн сподіваються оновлення життя і визволення людини саме від тих <g/> , хто несе їм найгірше поневолення <g/> , що люди не можуть усвідомити <g/> , хто їх друзі <g/> , а хто вороги <g/> , поки не опиняться під п ятою найстрашнішого з ворогів <g/> ?
doc#22 <p> Інші три постаті роману можуть видатися відмінними <g/> .