Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Поза цим галицькі ( <g/> західноукраїнські <g/> ) впливи можна вбачати тільки в неусталеності наголосу в нечисленних дієсловах першої кляси типу нести <g/> , везти <g/> , а саме в формах інфінітива <g/> : нести <g/> , везти <g/> , вести і в формах множини і жіночого й середнього роду однини минулого часу ( <g/> дієприкметника на -л <g/> ) <g/> ; несли <g/> , везла ( <g/> кінцевий наголос — східноукраїнський <g/> , передкінце- вий — західноукраїнський <g/> ) <g/> , але вже тільки вела <g/> , як не поширюється це вагання й на більшість дієслів тієї ж кляси <g/> : можливий тільки кінцевий наголос у дієслів <g/> , наприклад <g/> , пекти — пекла <g/> , брести — брела <g/> , скубти — скубла тощо <g/> . </p>
doc#9 З приводу деяких синтаксичних конструкцій можна з певністю стверджувати їхнє західноукраїнське і навіть ще вужче галицьке походження <g/> .
doc#9 Такий менш або більш хаотичний стан <g/> , який тривав до середини п'ятдесятих років <g/> , не пояснюється лише тільки тим <g/> , що не можна знати <g/> , чи та повінь буде колись загальмована і де можна її зупинити <g/> , але також тим <g/> , що зміни в літературній мові проникли глибоко <g/> , що її переорієнтація для стилістичного використання охоплює майже всі мовні засоби <g/> .
doc#9 Щоправда <g/> , вагання в цих категоріях можна знайти і в самих ( <g/> центрально- <g/> ) полтавських говірках <g/> , де вони завдячені впливові північноукраїнських говірок <g/> , але кількість варіянтів у мові Котляревського тяжко пояснити самим посиланням на варіянтність полтавських говірок <g/> . </p>
doc#10 <p> Правда <g/> , ( <g/> 24 <g/> ) опубліковано 1931 р. <g/> , коли вже йшла нагінка на українських науковців <g/> , і можна було б подумати <g/> , що Курило була змушена писати “ <g/> самокритичні <g/> ” тиради <g/> , ба й цілі статті <g/> .
doc#10 Одначе і з цих недобудованих решток можна вгадати <g/> , куди йшла творча думка <g/> , хоч годі передбачити деталі замислу <g/> . </p>
doc#10 Вага внутрішніх закономірностей мовного розвитку в Курило применшена <g/> , а вже рішуче не можна погодитися <g/> , що її пояснення стосуються до кожної мовної зміни <g/> . </p>
doc#11 Чи це програмове <g/> , чи від Бога <g/> , — а можна вже тепер надавати Андруховичеві якусь там найпрестижнішу нагороду <g/> , наприклад <g/> , імени Мілана Кундери або Анґеліна Прель- жокажа <g/> .
doc#14 Є щось зо три спірні наголоси ( <g/> згасИш — 18 <g/> , в І з ь м у' — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати інакше <g/> .
doc#15 В останньому виданні своєї граматики російської </p><p> мови В. А. Богородицький <g/> , наскільки можна судити з короткого абзаца <g/> , де подано відповідний приклад <g/> , не знає називних речень як особливого типу висловлення <g/> . </p>
doc#15 Бо вказівний тип називних речень <g/> , міг привести до сучасних вказівних речень <g/> , до вживання називного відмінка в заголовках <g/> , вивісках і т. п„ але ледве чи можна виводити з нього те <g/> , що ми в даній роботі умовилися називати називними реченнями ( <g/> номінативні екзистенціяльні речення за Пєшковським <g/> , суґестиви уявлень за Марті <g/> ) - хіба може за дуже і дуже нечисленними винятками <g/> . </p>
doc#15 <p> Таким чином <g/> , можна твердити <g/> , що <g/> , за винятком загальних міркувань і спостережень дуже загального характеру <g/> , нічого певного про формування і сферу вжитку називних речень у нашій літературі нема <g/> .
doc#15 Коли відкинути перебільшення ролі афективности і розміру відстані між логічним і афективним у мові <g/> , перебільшення <g/> , властиве всій системі поглядів Баллі <g/> , то ці його твердження можна прийняти <g/> .
doc#15 Потебня прямо про це не говорить ( <g/> бо він не знає називного речення як категорії <g/> ) <g/> , але натяк на це можна вбачити в тому <g/> , що він сам описав один випадок <g/> , який сприяє повному відокремленню цього називного відмінка - " <g/> коли підмет стоїть у множині або є іменник збірний <g/> , а за ним іде перелік предметів <g/> , що входять у його об'єм <g/> , і їх дій <g/> " <g/> .
doc#16 Але людські душі не можна ні знищити <g/> , ні обрубати <g/> , — або можна зробити це тільки терором <g/> , що дорівнює большевицькому <g/> …
doc#19 <p> Як уже згадувано <g/> , еволюцію поглядів Василя Мови в часі можна реконструювати тільки гіпотетично і з багатьма білими плямами <g/> .
doc#19 Але <g/> , здається <g/> , можна уявити її своєрідною кривою <g/> .
doc#19 Здається <g/> , що <g/> , зваживши обставини службової праці письменника <g/> , зваживши обставини його цілковитої самотности в найдальшому кутку України <g/> , майже позбавленому національної свідомосте й можливостей культурної праці <g/> , можна дійти висновку <g/> , що Мова <g/> , принаймні після 1878 року <g/> , писав розмірно багато <g/> , працював <g/> , скільки міг <g/> . </p>
doc#22 <p> Але якщо література показує нам майбутнє <g/> , то ще можна жити і вірити <g/> .
doc#22 <p> Порівняння можна було б продовжити <g/> .