Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Людина безсила <g/> , людина самотня <g/> , незалежно від того <g/> , чи вона справді сама <g/> , чи вона збита в невеликий гурт <g/> .
doc#6 Але гурт такий самий зляканий і безпорадний <g/> , як поодинока людина <g/> . </p>
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#6 Ось <g/> , нарешті <g/> , ціла група “ <g/> історій <g/> ” в одній картині ( <g/> “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” <g/> , ч. 7 <g/> ) <g/> : людина <g/> , що працює в полі <g/> ; двоє людей <g/> , що б'ються <g/> ; корова <g/> , що висмикує солому з покрівлі землянки-бурдею <g/> ; друга корова <g/> , що вже наїлася <g/> …
doc#6 Прагнення точности в побутових деталях <g/> , нахил до “ <g/> історій <g/> ” у картині ( <g/> згадати б хоч Бройгелевого “ <g/> Мізантропа <g/> ” <g/> , тепер у Неаполі <g/> : прямує людина в чорному плащі й каптурі <g/> , занурена в міркування про марність світу <g/> , а злодій <g/> , підкравшіїся ззаду <g/> , витягає в мізантропа гаманець <g/> ) <g/> , залюднен- ня пейзажу постатями людей <g/> , нахил до багатоепізодности в картині <g/> , — хоч годі було б шукати в Курилика поєднанння стількох епізодів <g/> , як у Бройгеля <g/> : за підрахунком <g/> , що його подає П'єро Б'янконі <g/> , це число доходить 120 епізодів-історій у Бройгелевих “ <g/> Приказках <g/> ” ( <g/> Берлін <g/> ) і 84 в “ <g/> Дитячих грах <g/> ” <g/> , не кажучи вже про наявність коло 500 осіб <g/> , що з них кожна щось своє робить <g/> ,
doc#6 Небо може бути не тільки загрозою <g/> , воно може справді поглинути те <g/> , чим існує людина <g/> , як от собак і санки <g/> , що ними живе інуїт ( <g/> “ <g/> Постання сузір'я Плеяд <g/> ” <g/> , ч. 16 <g/> ) <g/> , або й саму людину ( <g/> “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” — ч. 9 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Який мізерний той малий автомобіль проти цих маштабів <g/> , яка недолуга людина в ньому <g/> , яка до того ж сидить <g/> , не знати як <g/> , спиною до переду автомобіля <g/> .
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#8 Для Петрова — є стала людина <g/> , людина взагалі <g/> , раціональна людина за нашаруваннями епох <g/> .
doc#8 Для Петрова — є стала людина <g/> , людина взагалі <g/> , раціональна людина за нашаруваннями епох <g/> .
doc#8 Для Петрова — є стала людина <g/> , людина взагалі <g/> , раціональна людина за нашаруваннями епох <g/> .
doc#8 Але все одно він не міг би повністю виявити себе в нашому суспільстві <g/> , як свого часу не міг зробити цього Куліш <g/> , що про нього Петров писав <g/> : « <g/> Парляментар без парляменту <g/> , лідер без партії <g/> , громадський діяч без трибуни <g/> , журналіст без журналу <g/> , людина великих плянів і великих підприємств без матеріяльної бази <g/> » <g/> . </p>
doc#9 В спогадах Є. Чикаленка читаємо такий епізод <g/> : « <g/> Один полтавський поміщик <g/> , Бобир-Бохановський <g/> , людина з вищою освітою <g/> , цілком прихильна до нашої літератури <g/> , з обуренням читав мені деякі фрази з " <g/> Громадської думки <g/> " і казав <g/> : </p><p> — Ну хіба це по-нашому <g/> ?
doc#9 Книжку й газету читає людина з уже так чи сяк зформованою мовою <g/> , — школа дістає такий людський матеріял <g/> , якому вона сама формує мову <g/> , надто в її ( <g/> мови <g/> ) вищих сферах <g/> .
doc#10 Курило використала також деякі чужі записи <g/> , але тільки при двох умовах <g/> : що їх робила філологічно освічена людина родом з даної місцевості і що Курило контролювала мову й вимову самої цієї людини <g/> . </p>
doc#11 Він у піджаку <g/> , що явно свіжопошитий <g/> , і людина ще не обжила піджак <g/> .
doc#13 Це не Андре Жідів Бог <g/> , що за нього несе відповідальність людина <g/> .
doc#13 У Веретенченка Він — провідник людини <g/> , а людина виконавець його наказів <g/> .