Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> БУЛАХОВСЬКИЙ Л. </p><p> До поняття " <g/> речення <g/> " // Науковий збірник Харківської науково- дослідчої катедри історії української культури <g/> .
doc#16 В суті справи в обох виявляється істотним однакове <g/> : вважати за націоналістичне все те <g/> , що стверджує свою національну суть <g/> , відмежовує її від сутей інших націй і — логічно продовжуючи — доводить окремість своєї національної суті до кінцевих висновків у формі зрозуміння потреби політично завершити свідомість своєї окремости <g/> : приходить до гасла самостійности <g/> , і то самостійности не лише в формі і змісті культури <g/> , а і державної самостійности <g/> . </p>
doc#16 Але ми твердимо <g/> , що при найбільшій зараженості чужим духом <g/> , при найбільшому занепаді не може цілковито зникнути своє <g/> , відбувається певне схрещення <g/> , певне взаємонакладання елементів <g/> , і <g/> , отже <g/> , уважний дослідник завжди відкриє щось своє навіть у найбільше <g/> , здавалося б <g/> , відчужених від традиції діячів своєї культури ( <g/> як це ми робимо з самим Донцовим <g/> ) <g/> .
doc#16 Але саме так на практиці поводиться масова людина <g/> , коли вона говорить <g/> , доповідає або пише <g/> » ( <g/> с. 47 <g/> ) <g/> ; « <g/> Але масова людина почувала б себе пропащою <g/> , якби занурилася в дискусії <g/> , тому вона інстинктивно цурається визнати цю об'єктивну інстанцію <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> ; « <g/> Суспільний провід захоплює людина <g/> , яку засади культури лишають холодною <g/> » ( <g/> с. 53 <g/> ) <g/> ; « <g/> І такими стають усі масові рухи <g/> , що в своїй однобічності заводять кулачний бій з тією чи тією частиною минулого <g/> , замість того <g/> , щоб поступово сприйняти все минуле <g/> » ( <g/> с. 62 <g/> ; сторінки за німецьким виданням <g/> : « <g/> Der Aufstand der Massen <g/> » <g/> , 1947 <g/> ) <g/> .
doc#16 Вісниківство зуміло спрямувати всю енергію українства на боротьбу з ворогом головним і в суті справи єдиним <g/> ; воно розкрило і наголосило самостійність української культури і її принципово відмінний від російської культури характер <g/> .
doc#16 Вісниківство зуміло спрямувати всю енергію українства на боротьбу з ворогом головним і в суті справи єдиним <g/> ; воно розкрило і наголосило самостійність української культури і її принципово відмінний від російської культури характер <g/> .
doc#20 Каразін <g/> , типовий льокальний харківсько-слобожанський діяч <g/> , ставав « <g/> архітектом національного відродження <g/> » <g/> , трагічно- ганебна поема Тичини про Сковороду <g/> , в якій первісний ідеалістичний задум був захаращений проповіддю гайдамаччини <g/> , людоненависництва й класового розбрату — усе в стовідсотково сталінському дусі — ставала виявом соняшного клярнетизму ( <g/> Юрків термін <g/> ) <g/> , Олександер Білецький з людини російської культури <g/> , що толерантно ставилася до української <g/> , робився українським патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p>
doc#20 Наші зустрічі ставали дедалі рідкіші <g/> , і говорилося при них більше про кулінарну майстерність Марії Данилівни <g/> , ніж про речі світогляду й культури <g/> .
doc#20 Зокрема славістика повернена тут обличчям до російських студій <g/> , інші мови й культури на задньому пляні або й зовсім відсутні <g/> , а система мінімуму так званих « <g/> кредитів <g/> » заганяє студента до тих курсів <g/> , яких він брати не хотів би <g/> … </p>
doc#20 <p> А героїзму з Юркового шляху не забереш і того <g/> , що він зробив для української культури <g/> , не заперечиш <g/> .
doc#21 Далі йшло висвітлення живих або живущих процесів сучасної культури в чужих країнах — у формі перекладів <g/> , обговорень <g/> , хроніки <g/> .
doc#21 Я пробував звертатися до західних діячів культури <g/> , але зв'язок з ними був дуже обмежений <g/> .
doc#21 Ми справді поверталися до давніх розквітів своєї культури і до Европи <g/> .
doc#22 Підсвідома ненависть до міста й техніки <g/> , може взагалі технізованої цивілізації й культури <g/> . </p>
doc#22 не підлягає сумніву <g/> , що всі вони лишилися поза світом культури <g/> , до якого ми належимо <g/> » <g/> . </p>
doc#22 бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури формально <g/> , скомпромітувати її вбогістю <g/> .
doc#24 <p> Яка б не була філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , — а ми бачили <g/> , що вона наскрізь діялектична і сповнена історизму <g/> , а водночас по-своєму телеологічна <g/> , — бо вона не відкидає ідеї закономірности в історичному розвитку <g/> : згадаймо характеристику історичного циклу в « <g/> Найменням -— Жінка <g/> » <g/> , даного в образах річного круговороту природи <g/> : дике свавілля орд восени <g/> , задубілість зимового сну — і розквіт культури весняною яблуневою заметіллю — і пора зрілости <g/> , коли життя « <g/> складає до сонця многострунну хвалу <g/> » і вистигають плоди і нові орди розкошланих бранок <g/> , шалапуття й тривоги — і далі новий цикл ( <g/> згадаймо ідею циклічносте в Тичини — « <g/> В космічній оркестрі <g/> » <g/> ) — яка б не була ця філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , але вона підкупає тим <g/> , як широко захоплює вона життя <g/> , як жадібно всотує всі звуки й барви довкілля <g/> , як не цурається найбільших протиріч <g/> , як усюди й скрізь прокладає шлях ЛЮДИНІ <g/> . </p>
doc#24 Коріннів високої <g/> , синтетичної культури українського ренесансу вони шукали передусім у європейському і українському преренесансі <g/> : Джотто <g/> , Візантія <g/> , стара ікона — чи не ті ж закономірності штовхнули Любченка до преренесансної містерії з інтерлюдіями <g/> ?
doc#25 Його статті публіцистичного характеру містилися в газетах і журналах “ <g/> Kurjer Wileński <g/> ” <g/> , “ <g/> Gazeta polska <g/> ” <g/> , “ <g/> Киевский телеграф <g/> ” <g/> , “ <g/> Заря <g/> ” <g/> , “ <g/> Труд <g/> ” <g/> , “ <g/> Діло <g/> ” <g/> , “ <g/> Правда <g/> ” <g/> , “ <g/> Рада <g/> ” <g/> , — звичайно в обороні української культури й мови <g/> .
doc#25 Головним з них було <g/> : оборона самостійности української мови і української культури <g/> .