Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Наша перша зустріч відбулася тепер у Львові тоді <g/> , коли в районах Києва вже не було затверджених німцями бурµомістрів <g/> .
doc#9 А коли в середині XIX століття Мандзоні зробив спробу повернути італійську літературну мову до її тосканської основи <g/> , так би мовити <g/> , ретосканізувати її <g/> , то це йому не вдалося <g/> , настільки органічно вже відчувалася її діялектна многоосновність <g/> .
doc#63 Яке відгалуження його <g/> : активно-вольове чи пасивно-споглядальне переможе - тепер сказати тяжкого тільки те <g/> , що до неоклясицизму вороття немає і коли в формі про це говорили експерименти в межах сонету ( <g/> « <g/> Лот <g/> » <g/> ) а далі і вільний вірш « <g/> України <g/> » <g/> , то в « <g/> Попелі імперій <g/> » уже цілком досягнено того стану <g/> , за якого форма слухняно скоряється кожному порухові думки і чуття <g/> , кожному ходові сюжету <g/> , а не деформує їх своїми залізними законами <g/> .
doc#50 Інша річ <g/> , коли Вам нестерпною стала начебто безцільна шамотня буденности <g/> , і Ви смертельно затужили за тим <g/> , щоб прозріти в ній сенс <g/> ; коли Вам спокою не дають загадки буття людини <g/> , вічні проблеми існування світу <g/> ; коли Ви чекаєте від поезії прочуття таємного в житті і оновлення Вашої істоти <g/> .
doc#80 « <g/> Орлик кляв татар і турків <g/> , які не дали йому змоги своєчасно порозумітись з запорізьким військом і затримали його в Салоніках до останнього моменту <g/> , коли вже все було пізно <g/> » <g/> . </p>
doc#40 <p> Наприклад <g/> , на іменник перетворюються займенник я <g/> , коли вживається в значенні « <g/> істота <g/> » ( <g/> »Народ <g/> , що створив виразника своїх дум і настроїв <g/> , — хай це буде поет чи діяч на полі громадському <g/> , наділяє його рисами свого я <g/> » — Петл <g/> .
doc#15 Думаю <g/> , що і в прикладі з Панфьорова - павза не обов'язкова <g/> , коли взяти вираз у певному контексті <g/> , а не ізольовано <g/> , напр <g/> .
doc#10 Як Ганцов сам писав десять років по тому <g/> , коли видруковано працю <g/> , її варт було б переглянути <g/> , але “ <g/> автор поглинений тепер іншими питаннями й предметами дослідження <g/> ” ( <g/> 15 <g/> , 177 <g/> ) <g/> .
doc#68 <p> У щоденному житті ми не пробуваємо <g/> , а перебуваємо <g/> , ми не простираємо десницю <g/> , а підносимо руку <g/> , ми не спогадуємо <g/> , а згадуємо <g/> , запах не рине д'горі <g/> , а підноситься догори <g/> , ми не купуємо в одяговій крамниці тоґи й хітони <g/> , а коли визначаємо колір <g/> , то просимо червоного й синього <g/> , а не багряного й голубого <g/> .
doc#15 <p> Ріс не зв'язує називне речення в цілому з писаною мовою <g/> , але <g/> , коли виключити речення окличні і називні відмінки заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , то до інших <g/> , очевидно <g/> , стосуватимуться слова Pica <g/> : </p><p> Треба підкреслити <g/> , що вживання слів-речень [ <g/> …
doc#40 Члени речення такого типу легко розпадаються на дрібніші члени речення <g/> , коли вирвати їх з даного речення і розглядати поза ним <g/> .
doc#34 А коли виття замовкає <g/> , панує над світом смертельна тиша <g/> , як та тиша <g/> , під час якої летить смертельна куля до чиїхсь живих грудей <g/> .
doc#69 Мав рацію Іван Дзюба <g/> , коли витяг з небуття-забуття братів Карпенків <g/> , живе втілення малоросійської безграмотности й примітивізму <g/> , хоч тексти їхні дають добрий ґрунт малоросам ( <g/> здебільшого того ж рівня <g/> ) для глузування з нелюбої їм української мови <g/> .
doc#19 Але <g/> , коли виходити не з задумів <g/> , а з того <g/> , що наявне в творі <g/> , то маємо право говорити про рідкий взагалі і чи не єдиний у нашій літературі роман у діялогах <g/> .
doc#30 Я там був двічі <g/> , раз — коли вишневий цвіт <g/> , а другий під осінь <g/> , коли передзимове листя <g/> .
doc#47 <p> Сьогодні <g/> , коли виявлено чимало з її писань <g/> , не включених до тризбірки <g/> , і — більше й важливіше — ми знаємо тепер її твори пізніших років — зовсім готову до друку її четверту збірку « <g/> Туга <g/> » <g/> , збірки дитячих поезій <g/> : « <g/> Бедрик <g/> » ( <g/> 1956 <g/> ) <g/> , « <g/> Ягілку <g/> » ( <g/> 1971 <g/> , посмертно <g/> ) і досі не видане « <g/> Чар-зілля <g/> » <g/> , нарешті <g/> , цілу групу її статтів <g/> , ці писання не тільки доповнюють « <g/> Княжу емаль <g/> » <g/> , показуючи дальший розвиток поетки <g/> , вони де в чому змушують по-новому подивитися на попередню тризбірку <g/> , на образ <g/> , викарбуваний
doc#15 Так буде <g/> , приміром <g/> , коли вмістити його в такий контекст <g/> : " <g/> Ллється з небосхилу місячне сяйво <g/> .
doc#81 Але в міру того <g/> , як вона ставала нервовіша й стурбованіша <g/> , я поступово розхолоджував її <g/> , то не « <g/> помічаючи <g/> » її натяків <g/> , то оповідаючи в загальній формі про те <g/> , що вважаю молоді шлюби за необережність <g/> , то сторонячися <g/> , коли вона <g/> , переходячи вулицю <g/> , притискалася до мене <g/> .
doc#72 17 Це повністю збігалося з § З “ <g/> Основний закон імперії' <g/> , де сказано <g/> : “ <g/> Російська мова є державною мовою <g/> , обов'язковою в армії <g/> , фльоті і всіх урядових і публічних закладах <g/> ” ( <g/> Оагезїе 2 <g/> , 151. Текст 1906 р. <g/> ) і з програмовим гаслом російських націоналістів <g/> : “ <g/> Росія може бути великою <g/> , єдиною і неподільною лише тоді <g/> , коли вона буде зліплена одним цементом <g/> , цементом єдиної російської державної мови <g/> ” ( <g/> “ <g/> Националисты <g/> ” <g/> , 259 <g/> ) <g/> .
doc#53 , коли літературна мова розвинулася й до певної міри устабілізувалася на зовсім інших засадах і то не тільки як мова поезії <g/> , а також прози <g/> , публіцистики й науки <g/> , коли вона вже діставала своє наукове обґрунтування в працях « <g/> харків'ян <g/> » <g/> , коли з другого боку урбанізація різко обмежила функції старочасного фольклору <g/> , обстоювати засади етнографізму/фольклоризму стало анахронізмом <g/> .