Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Інші іменникові займенники — він <g/> , хто <g/> , що мають закінчення <g/> , більш або менш подібні до закінчень прикметника <g/> , ( <g/> родовий — його <g/> ) <g/> , їі <g/> ) <g/> , кого <g/> , чого <g/> ; давальний і місцевий йому <g/> , ій <g/> , кому <g/> , чому <g/> ; знахідний його <g/> , її <g/> , кого <g/> , що <g/> ; орудний ним <g/> , нею <g/> , кил <g/> , чим <g/> ; в множині вони — їх — їм — ними — них <g/> ) <g/> , але і тут <g/> , як бачимо <g/> , відмінювання зв'язане з суплетивністю основ <g/> . </p>
doc#9 прикметників <g/> ) <g/> , да — та <g/> , прійшли — пришли ( <g/> втрата й по и <g/> ) <g/> , утихомирся — утихомирься ( <g/> ствердіння р чи брак його <g/> ) <g/> .
doc#78 прикметників <g/> ) <g/> , да — та <g/> , прійшли — пришли ( <g/> втрата й по и <g/> ) <g/> , утыхомырся — утихомирься ( <g/> ствердіння р чи брак його <g/> ) <g/> .
doc#15 Приміром <g/> , слова і сум і жаль в наступному уривку можуть дуже легко відірватися від ряду <g/> , бо подані в зовсім іншому семантичному пляні <g/> , ніж вид далекий <g/> , хмари й шум смереки ( <g/> і це не зважаючи на те <g/> , що вони стоять не в називному відмінку <g/> , а лише в формі його <g/> ) <g/> : </p><p> Люблю прозорих вод кришталь <g/> , </p><p> Люблю з гір вид далекий <g/> , </p><p> І хмари <g/> , що пливуть у даль <g/> , </p><p> І шум високої смереки <g/> , </p><p> І сум і жаль <g/> . </p>
doc#27 <p> Віра в непереможну <g/> , чарівну силу українського слова часом приводила писання Куліша до наївности <g/> , як от <g/> , коли він <g/> , видаючи свою « <g/> Граматку <g/> » <g/> , сподівався від неї перевороту в свідомості народу українського <g/> , вона бо навчить його <g/> , « <g/> як йому подобає на світі жити <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#25 не покидали його <g/> , а вміння звільнити трактовану тему від випадкових <g/> , сторонніх і ненаукових елементів надавало його виступам суворо принципового характеру <g/> , ширячи значення цих виступів далеко поза межі злободенности <g/> ” ( <g/> “ <g/> Украинская жизнь <g/> ” 1914 <g/> , 4 <g/> , ст <g/> .
doc#81 ( <g/> Відповідальність за римування <g/> , звичайно <g/> , не моя і не його <g/> , а його батьків <g/> ) <g/> .
doc#92 І завжди розум обдурював <g/> , і я гірко каявся <g/> , що послухався його <g/> , а не голосу підсвідомости <g/> . </p>
doc#81 Доля склалася так <g/> , що в другій половині тридцятих років <g/> , коли проголошено нову засаду <g/> , що « <g/> син за батька не відповідає <g/> » <g/> , я таки став його аспірантом <g/> , саме його <g/> , а не Білецького <g/> .
doc#9 У передгроззі поновної окупації міста Сімович нагло помер <g/> , ми попрощали його <g/> , а невдовзі мусіли покинути гостинне місто <g/> .
doc#81 У процесі праці над моєю синтаксою простого речення я зацікавився структурою й походженням називних речень <g/> , і в мене постав намір написати невелику розвідку про цю проблему <g/> , переважно на матеріялі новітньої літератури <g/> , шукаючи в сучасному матеріялі відклади минулого <g/> , як у далеко ширшому обсязі робив Олександер Потебня <g/> , яким я дуже захоплювався в роки аспірантури <g/> , читаючи й перечитуючи його <g/> , а почасти й його учнів і послідовників <g/> , таких <g/> , як Попов або Бєлоусов <g/> .
doc#16 Він називає її представників апостолами і окреслює їх так <g/> : « <g/> Вони старалися не " <g/> людям шукати догоди <g/> " <g/> , а своєму богові <g/> ; а " <g/> євангеліє <g/> , яке несли <g/> , не було людське <g/> " <g/> , бо " <g/> не від людей прийняли його <g/> , а через откровенія <g/> " свого Бога <g/> .
doc#56 Молодий Шевченко мріяв про те <g/> , як « <g/> житом-пшеницею <g/> , як золотом покрита <g/> , не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов'янська земля <g/> » — пізніші події навчили його <g/> , а ще більше навчили нас <g/> , що це не можливе <g/> .
doc#19 <p> Цей гумор здається безнадійно примітивним проти трагічного гумору розповіді Гайдабури про його бешкети або про його п'яне одруження з жінкою <g/> , що ненавиділа його <g/> , або багато інших сцен « <g/> Старого гнізда і молодих птахів <g/> » <g/> .
doc#53 Навряд чи був цей переклад і звичайним його <g/> , автора <g/> , гоббі <g/> .
doc#22 Так їжмо його <g/> , але <g/> , на Божу милість <g/> , не говорім про це <g/> .
doc#30 Звичайно <g/> , я задирав трохи його <g/> , але була б це вкрай сумна історія <g/> .
doc#8 Петров нічого не заперечив <g/> , — він ніколи не сперечався з людьми <g/> , чиє мислення відбувалося в іншій площині <g/> , ніж його <g/> , але він зберіг почуття своєї правоти <g/> : бо таке тлумачення <g/> , яке він давав <g/> , вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що воно не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p>
doc#81 Вони не спроможні були « <g/> скинути <g/> » його <g/> , але дрібні душі завжди вміють отруїти існування тим <g/> , хто стоїть вище від них <g/> .
doc#51 Л.Булаховського <g/> , який де в чому переглянув підхід Синявського <g/> , а де в чому деталізував його <g/> , але ледве чи перевершив <g/> .