Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Кількох посилань на окремі написання в старих текстах і скупі прояви її в нечисленних сучасних говірках не вистачає <g/> , щоб уважати її наявність <g/> , ба не тільки наявність <g/> , а вирішальне значення для старої звукової системи нівдепнозахідніх українських говірок за доведені <g/> .
doc#12 <p> Прикладку — власне ім'я беремо в коми тільки тоді <g/> , коли при ній повторюється прийменник або коли вона має спеціяльно уточнювальне значення <g/> , напр <g/> .
doc#14 Досить сказати <g/> : вперше по війні здійснено єдність українську ( <g/> духову <g/> , але і територіальна має попри все своє значення <g/> ) <g/> , вперше проблема українська стала світовою <g/> , а не регіональною <g/> .
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .
doc#15 <p> Говорячи взагалі про усамостійнення називного відмінка уявлення і перехід його в називне речення <g/> , треба сказати <g/> , що це усамостійнення є друга сторона переоформлення значення конструкції <g/> : від значення уявлення предмета ми переходимо до значення його буття <g/> .
doc#15 В своєрідно сконцентрованому вигляді тут виявляється та двоелементність <g/> , яка властива реченню <g/> , яка примусила Шахматова передбачити те <g/> , що називний відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення присудка <g/> . </p>
doc#15 В своєрідно сконцентрованому вигляді тут виявляється та двоелементність <g/> , яка властива реченню <g/> , яка примусила Шахматова передбачити те <g/> , що називний відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення присудка <g/> . </p>
doc#22 Правда <g/> , в фільмі радше гори ( <g/> вулкан <g/> ) виступають ворожою стихією <g/> , а море приязною <g/> , але це не має істотного значення <g/> , бо абстрактний у часи Коцюбинського конфлікт набрав у 1950 році таких реальних обрисів <g/> , що не вимагає взагалі вмотивувань абстрактними контрастами <g/> . </p>
doc#22 Це вони <g/> , стикаючись з людьми Заходу <g/> , змушують їх самим фактом свого існування й своєї проблематики вірити в вирішальне значення Достоєвського для пізнання великого невідомого на Сході <g/> .
doc#24 Тому вона легко може завести в оману <g/> , тому її значення не треба перебільшувати <g/> .
doc#25 Дискусія сходила з наукового ґрунту й набувала хоч і замаскованого <g/> , але для всіх зрозумілого політичного характеру <g/> , і в цьому її велике значення для розвитку української національно-політичної свідомости <g/> .
doc#25 Про її методологічне значення я буду говорити в останньому розділі <g/> . </p>
doc#25 <p> Михальчук не надавав великого значення питанню про те <g/> , чи існувала єдина східньослов'янська мова ( <g/> “ <g/> праруська <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#25 <p> 4. ПРОБЛЕМИ ІСТОРИЧНОЇ МОРФОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ </p><p> МОВИ </p><p> Це — найзастаріліша й найменш цікава <g/> , хоч і досі не позбавлена значення частина праці Михальчукової <g/> .
doc#25 Літературна мова бо для народників — просто одна з народних говірок <g/> , що набуває загальнішого значення звичайно через свою центральність <g/> ; а критерієм оцінки літературної мови є <g/> , насамперед <g/> , її близькість до народної ( <g/> селянської <g/> ) мови <g/> .
doc#25 Михайло Грушевський оцінював значення Михальчука такими словами <g/> : „Після Потебні і крім Потебні <g/> , українське слово не мало <g/> , мабуть <g/> , рівного йому знавця <g/> , лінґвіста-мисленика <g/> , якого вабили до себе найглибші проблеми слова-звука <g/> ” ( <g/> „Укр <g/> .
doc#26 Практичного значення ці поради не могли мати <g/> .
doc#31 <p> Тут <g/> , одначе <g/> , неминуче постає питання <g/> : невже Хвильовий міг не знати <g/> , з яким вогнем він грав <g/> , беручи гасло орієнтації на Европу <g/> , обросле тисячами політичних асоціяцій <g/> , і надаючи йому нового <g/> , незвичного значення <g/> ?
doc#31 хохлацького " <g/> просвітительства <g/> "» <g/> , що знову в'яжеться тисячами ниток із попередніми памфлетами Хвильового <g/> , знаходимо вже славословіє Москві <g/> : повторюючи мало не буквально статтю В. Чубаря в « <g/> Комуністі <g/> » з 30 травня 1926 р. ( <g/> « <g/> Про вивихи <g/> » <g/> ) <g/> , Хвильовий посилається на Драгоманова ( <g/> « <g/> В свій час іще Драгоманів про це ( <g/> впливи руської культури й літератури <g/> ) писав як про факт дуже втішний <g/> » <g/> ) і додає від себе <g/> : « <g/> А потім Роза Люксембурґ підкреслювала світове значення руської літератури <g/> » <g/> , — і далі <g/> : « <g/> Наша орієнтація на Москву <g/> !
doc#33 <p> У ньому нема нічого про русифікацію і позитивне значення українізації <g/> .