Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 « <g/> Мусить же бути <g/> , — писав він <g/> , — все ж таки якась більш шляхетна мова для більш піднесених предметів <g/> »lxi <g/> .
doc#9 <p> По-друге <g/> , знову ж таки в народницькому дусі <g/> , літературну мову ототожнили з літературою <g/> , а літературу з біографією письменників <g/> .
doc#9 ; </p><p> є. g чергується з ж в дієсловах II дієвідміни <g/> : паскужу ( <g/> 50 <g/> ) <g/> , шкожу ( <g/> 66 <g/> ) та ін <g/> . </p>
doc#9 На його думку <g/> , « <g/> діялектна батьківщина Шевченкова займала місце хоч і не на території північно-українського наріччя <g/> , але все ж доволі близьке до перехідних на північній основі говірок <g/> »xcvi <g/> .
doc#10 До хибности його схеми в ( <g/> 4 <g/> ) спричинилося <g/> , можна думати <g/> , хибне і чисто апріорне твердження <g/> , ніби “ <g/> цей процес ( <g/> розвитку — Ю.Ш. <g/> ) в дифтонгізованих о <g/> , е сливе на всьому просторі української язикової території в основному свойому напрямку був єдиний <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) і що відмінність сучасних рефлексів — і ( <g/> або ї <g/> , ы <g/> , у <g/> ) в південних говірках <g/> , поліфтонги в північних — це “ <g/> не два шляхи процесу <g/> , а дві стадії того ж самого процесу <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 137 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Що ж до історії української мови <g/> , то Ганцов не лишив і тут ширших синтетичних праць <g/> , і його погляди доводиться встановлювати більше з окремих фраз <g/> , кинених на адресу інших істориків слов'янських мов <g/> , насамперед <g/> , Бузука й Дурново в рецензіях на їх праці <g/> .
doc#10 За тими ж відомостями Курило було заборонено проживати в багатьох місцевостях <g/> , і вона була змушена оселитися десь на півночі Росії <g/> .
doc#10 <p> Тоді ж таки Курило починає працю над українською термінологією <g/> .
doc#12 <p> Б. Чергування е—о. </p><p> 1. Пістя шелесних звуків ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , дж і після й е чергується з о. Нормально о з'являється тоді <g/> , коли в наступному складі стояв голосний <g/> , веред яким приголосний не пом'якшувався <g/> , а саме а <g/> , о <g/> , у <g/> , и ( <g/> з старого ы <g/> ) <g/> , -ъ. Перед іншими складами зберігається е <g/> , надр <g/> .
doc#12 <p> 2. Ь ніколи не пишеться після губних ( <g/> б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м <g/> ) <g/> , середньопіднебінних ( <g/> ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , щ <g/> , й <g/> ) <g/> , задньопіднебінних і гортанних ( <g/> к <g/> , г <g/> , х <g/> , ґ <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> 6. При творенні другого ступеня прикметників наростком -ш ( <g/> ий <g/> ) попередні г <g/> , ж <g/> , з в сполученні з ш дають жч <g/> , напр <g/> .
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>
doc#12 <p> Голосні </p><p> А. Чуже І. </p><p> 1. Чуже і в загальних словах перед приголосним після літер д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , р передаємо українським и <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Але в російських назвах після ж <g/> , ш <g/> , ц пишемо и <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Коли ж такого поділу зробити не можна <g/> , пишемо великою літерою всі слова <g/> , напр <g/> .
doc#14 Що ж <g/> , коли поет хоче бути таким <g/> , ми змушені прийняти його таким <g/> , бо не можна його не прийняти <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#15 Обмежуючи їх стилістичну ролю до компоненту опису і до того ж неодмінно в сусідстві з дієслівними реченнями <g/> , отже <g/> , підкреслюючи деяку неповноцінність називних речень <g/> , він зводить їхню функцію до статичного показу явищ <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Пачовський <g/> ) </p><p> Нерідко такі речення і мають пряму паралелю з подібними ж конструкцією реченнями <g/> , в яких головний член виражений прямо прислівником того ж кореня <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> На можливість функціонування називного речення в ролі підрядного вказав був Шахматов <g/> , подавши один приклад ( <g/> " <g/> Я думал <g/> , что пожар <g/> , ей богу <g/> " <g/> , Гоголь <g/> ) <g/> ; у нього ж є приклади вживання називних речень у безсполучниковому складному реченні <g/> , але ніяких висновків ні про міру типовости <g/> , ні про теоретичну суть подібних випадків він не зробив <g/> . </p>