Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 Слово я не видумав <g/> , воно є — діялектне <g/> , лемківське <g/> .
doc#84 Все це разом — комплекс малоросіянства <g/> , еміграційного малоросіянства <g/> , яке не хоче зрозуміти історичної закономірносте свого теперішнього становища <g/> , яке винить у всьому збіг обставин і думає <g/> , що завтра <g/> , за допомогою чергового визволителя <g/> , воно повернеться в свою малоросійську Аркадию і їстиме під дзюркотання струмочків вареники <g/> , що тонуть у салі <g/> ?
doc#81 Коли якесь запитання все таки виривалося <g/> , воно натикалося на мовчання киянина <g/> , і це була красномовна нам відповідь <g/> .
doc#84 Як би високо не стояло масове виховання <g/> , воно не спрямоване <g/> , не призначене на те <g/> , щоб виплекувати Лесю Українку і Шевченка <g/> .
doc#40 Воно тебе в Сибір водило <g/> , воно тебе весь вік дурило <g/> ; приспи ж його <g/> , і занехай свою Борзну і Хвастовщину <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , воно не було спроможне наповнити ці поняття конкретним правним <g/> , соціяльним <g/> , клясовим змістом <g/> ; спираючися тільки на волю <g/> , воно не могло зробити поняття держави повнокровним і живим <g/> .
doc#40 Якщо <g/> , наприклад <g/> , узяти іменникові займенники <g/> , то вони відрізняються від іменників тим <g/> , що не змінюються в числі ( <g/> я <g/> , ти <g/> , ми <g/> , ви <g/> , хто <g/> , що <g/> ) або <g/> , змінюючися <g/> , як і іменники <g/> , в числі <g/> , в протилежність іменникам мають ще родові форми ( <g/> він <g/> , вона <g/> , воно <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 вона <g/> , воно <g/> , вони і всі імена <g/> ) <g/> .
doc#71 Зацитуймо для прикладу вірш « <g/> До Марусі В.» <g/> : </p><p> Отечество собі ґрунтуймо в ріднім слові <g/> , </p><p> Воно <g/> , воно одно від пагуби втече <g/> , </p><p> Піддержить націю на батьківській основі <g/> …
doc#81 Але це гасло прикладалося не тільки до ворога <g/> , воно прикладалося й до своїх <g/> : дай себе вбити <g/> !
doc#40 Щоб позначити рядового <g/> , звичайного члена війська <g/> , воно вже не надавалося <g/> .
doc#40 <p> Присвійні займенники загалом відповідають особовим за схемою <g/> : я — мій <g/> , ти — твій <g/> , він <g/> , воно — його <g/> , вона — її <g/> , ми — наш <g/> , ви — ваш <g/> , вони — їх ( <g/> ній <g/> ) <g/> .
doc#81 Що селянство — суспільна категорія вічна <g/> , воно зберігає в собі душу нації <g/> , і тому ця душа невмируща <g/> , — дарма що про селянство я не мав багато поняття <g/> , а лихий досвід моїх зустрічей з селюками в студентські роки <g/> , реальними селюками <g/> , а не уявними — якось лишався поза моїм уявленням того вічного трансцендетального селянства <g/> .
doc#6 Роман Ервінга Стовпа “ <g/> Жага життя <g/> ” зацікавив Курилика своєю темою — життя Ван Гога <g/> , воно бо могло здаватися нашому мистцеві де в чому паралельним з його власним <g/> : одержимість мистецтвом <g/> , елементи психічного порушення <g/> , перебування “ <g/> в закладі для душевнохворих <g/> , спроба самогубстваii <g/> .
doc#50 Воно знало <g/> , що те таємне справіку сидить мовчки в річці <g/> ; воно зустрічалося з польовиками і вірило в реальність снів <g/> ; там і тварини ще говорили людською мовою <g/> ; воно знало чари і вміло за речами бачити людську душу <g/> , шанувало звичай і давнину <g/> , воно було єдине і цілісне в своїй одуховленості <g/> , що охоплювала людей і тварин <g/> , природу і вироби людських рук <g/> .
doc#81 Тоді німці вже готувалися до проголошення про формування української дивізії <g/> , воно сталося 18 днів пізніше <g/> .
doc#16 Але воно не мало доступу до глибин української духовости <g/> , воно було багато чим чуже українській духовій традиції <g/> , воно виросло в основному на зразку російського большевизму <g/> , будуючи себе за законом протилежности <g/> , — і тому перемогти свого ворога воно не могло <g/> . </p>
doc#40 <p> У багатьох словах <g/> , що первісно мали здрібніло-емоційне забарвлення <g/> , воно згодом зникло <g/> , і тепер їхній наросток не відчувається <g/> .
doc#59 У творі проголошено прощання з безґрунтянським учора <g/> , у творі ще нема зустрічі з « <g/> ґрунтяним <g/> » завтра <g/> , воно ще тоне в тумані <g/> . </p>
doc#6 Небо може бути не тільки загрозою <g/> , воно може справді поглинути те <g/> , чим існує людина <g/> , як от собак і санки <g/> , що ними живе інуїт ( <g/> “ <g/> Постання сузір'я Плеяд <g/> ” <g/> , ч. 16 <g/> ) <g/> , або й саму людину ( <g/> “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” — ч. 9 <g/> ) <g/> . </p>