Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 — думає вона далі <g/> : — Чому ж би не вживать тих слів <g/> ?
doc#9 <p> Сполучники <g/> , прийменники <g/> , характеристичні частки <g/> , вставні слова і т. п. матеріял <g/> , при якому здебільшого вже треба говорити не про якесь свідоме <g/> , навмисне позичення-переймання <g/> , а про зв'язок <g/> , прямий і кровний <g/> , так би мовити <g/> , з тією мовною стихією <g/> , яка цих словечок уживає і якій саме вони переважно і надають часто специфічного мовного кольориту <g/> : аби фінальне ( <g/> « <g/> Вона руки не простягла <g/> , Аби хоч промінь перейнять єдиний <g/> » — « <g/> Забута тінь <g/> » <g/> , II <g/> , 39 <g/> ) <g/> ; не <g/> …
doc#9 <p> У Г. Стеценка2xxi <g/> : гей би — ніби ( <g/> « <g/> Очі в неї гей би волошки <g/> » <g/> ) <g/> , канарок — канарка ( <g/> « <g/> Як голодний канарок <g/> » <g/> ) <g/> , нараз — раптом <g/> , зразу ( <g/> « <g/> Нараз чує <g/> » <g/> ) <g/> , одинокий — єдиний ( <g/> « <g/> Біля одинокого вікна висить старий годинник <g/> » <g/> ) <g/> , переноситися — переїздити ( <g/> « <g/> Той перенісся у Львів <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Аналогічні спостереження можна було зробити й вивчаючи усну мову вселенців до Галичини <g/> , особливо дітей і підлітків <g/> .
doc#9 У старих письменників з Великої України ця конструкція була неможлива хоч би через те <g/> , що саму годину вони позначали не порядковим <g/> , а кількісним числівником ( <g/> « <g/> Було ще тільки десять годин <g/> » — Б. Грінченко <g/> , « <g/> На розпутті <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Тоді <g/> , так само непомітно <g/> , впливав би галицький елемент <g/> , а якби Україна і далі все ниділа <g/> , він став би пануючим <g/> »lviii <g/> .
doc#13 Коли я пишу « <g/> відтворені <g/> » <g/> , я хотів би <g/> , щоб читач не забувся <g/> , що корінь цього слова — творити <g/> , я не вжив би ні німецького wiedergeben <g/> , ні англійською reproduce <g/> . </p>
doc#14 <p> І навіть більше <g/> : ніхто не може повести його за собою і ніхто не спроможний указати йому дороги <g/> , хоч би декому його путь і здавалась бездоріжжям <g/> .
doc#15 <p> І далі він наводить ще один " <g/> хороший пример <g/> " з оповідання Л. Толстого « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським речення великою мірою випадають з даної ним же перед цим характеристики <g/> : </p><p> Он схватился за желоб <g/> , u вот коленки его на крыше <g/> .
doc#15 <p> II </p><p> Отже <g/> , як бачимо <g/> , мови про називні речення нема <g/> , а якщо в прикладах фігурують називні відмінки іменника <g/> , то цьому дослідник не надає ніякого значення <g/> , додаючи тут же <g/> , що " <g/> перший-ліпший вигук <g/> , супроводжуваний відповідними жестами <g/> , міг би мати те саме значення <g/> " <g/> .
doc#15 <p> Отже <g/> , з погляду клясифікаційного характеристика Синявського становила крок назад <g/> , хоч би супроти Сулими <g/> .
doc#15 Кладучи в основу визначення речення його співвідносність з дійсністю <g/> , що виявляється передусім у його модальності <g/> , Ріс <g/> , здавалося б <g/> , повинен був би погодитися з тим <g/> , що називні речення - це не просто імена <g/> , а речення <g/> , хоч і особливої структури <g/> .
doc#15 Тим часом <g/> , якби він сперся на здорове зерно <g/> , яке було в його визначенні речення - модально виражений зв'язок висловлення з дійсністю <g/> , - він міг би прийти до зовсім інших висновків <g/> . </p>
doc#15 Поперше <g/> , всяке життьове явище писаної мови корениться в живій усній мові <g/> , як би далеко воно потім від неї не відійшло <g/> . </p>
doc#15 <p> І все таки <g/> , не зважаючи на те <g/> , що всі зусилля дослідників були спрямовані на відмежування називних речень від неповних <g/> , не можна сказати <g/> , щоб тут досягнуто великих успіхів або хоч би виразної чіткосте <g/> .
doc#15 Питальне речення <g/> , виконуючи стверджувальну функцію <g/> , виконує її всупереч своїй природі <g/> , і в результаті витворюється не стверджувальне речення <g/> , не злиття двох категорій <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , накладання однієї на одну <g/> .
doc#15 Дотягнувшись до « <g/> Приюту <g/> » </p><p> Багатирським сном би спать <g/> … </p>
doc#15 <p> Саме з цього погляду набирає великої слушности запропонований Булаховським поділ називних речень на типи з іменниками пред- метовости ( <g/> речовими <g/> ) і іменниками віддієслівними або позначаючими дії <g/> , як слушне також і його зауваження про те <g/> , що обидва типи можуть " <g/> досить сильно зближуватися один з одним <g/> " функціонально <g/> ; я додав би тільки <g/> , що зближення це <g/> , мабуть <g/> , пізніше <g/> . </p>
doc#15 Погляд на їх особливий <g/> , так би мовити <g/> , словесний ( <g/> в генезі про це далі <g/> ) <g/> , а не реченньовий характер призвів до того <g/> , що випадки функціонування їх у складному реченні зустрічали " <g/> сліпоту <g/> " дослідників <g/> . </p>
doc#15 Пригадаймо хоч би приклад з Л. Толстого <g/> , наведений за Д. Кудрявським на початку нашої праці <g/> .
doc#16 Тоді постає питання про їх питому вагу <g/> , про визначення їм меж від і до <g/> , про <g/> , так би мовити <g/> , доцільну « <g/> дозацію <g/> » і « <g/> утилізацію <g/> » їх <g/> .