Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Поїзд ішов більш-менш за розкладом <g/> , подорож таки була авантюрою <g/> , але вона була <g/> .
doc#103 Рука була авторова <g/> , але водили нею учні — Гриць Білик <g/> , Федір Лад <g/> , Дмитро Приляж <g/> …
doc#84 Не Европа і не Азія <g/> , але і Европа <g/> , і Азія <g/> .
doc#28 <p> О. Бургардт убачав у цьому відгуки акмеїзму <g/> , але це не так <g/> : поетові здаються повнодзвонними і п'янкими не слова <g/> , найбільше пов'язані з речовим світом <g/> , як уважали акмеїсти <g/> , носії нової речевости в поезії <g/> , а слова небуденні <g/> , незвичайні <g/> , відмерлі слова неясного <g/> , не до кінця зрозумілого семантичного наповнення <g/> , слова з хитким значенням – типова символістична настанова <g/> .
doc#81 Мабуть <g/> , був тут якийсь адміністративний акт <g/> , але і без нього в обставинах загального розпаду життя гімназія ледве чи могла б протриматися <g/> .
doc#59 » — ми чекаємо продовження перелічення-наростання <g/> , — а натомість виявляється <g/> , що з цього « <g/> їхні <g/> » почато нове речення зовсім відмінної структури <g/> : « <g/> й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> » й т. д. А коли знов є загроза <g/> , що створиться ритмічна інерція <g/> , — тоді Косач удається до надзвичайно сміливого засобу розриву <g/> , перебою ритму — до повторення службового слова ( <g/> « <g/> але <g/> , але <g/> » <g/> ) — засобу <g/> , великим майстром якого був Шевченко і який після Шевченка <g/> , скільки знаємо <g/> , в українській літературі не практикувався ні в кого <g/> , засобу <g/> , що майже завжди в скам'янілість штучнокнижної мови вносить елементи безпосередности мови розмовної <g/> . </p>
doc#88 професор і починає лекцію <g/> . </p><p> Про це відомо небагато <g/> , виглядає це як анекдота <g/> , але так є насправді <g/> . Звісно <g/> , може виникнути запитання <g/> : чи цю систему було створено
doc#81 Зі свого різноманітного життя він знав багато анекдот і <g/> , напевне <g/> , в товариських зустрічах <g/> , у своїй компанії сипав анекдотами-згадками <g/> , але я не ввійшов до цього кола <g/> . </p>
doc#40 В усіх цих випадках займенник наближається значенням до артикля <g/> , але справжнього <g/> , обов'язкового артикля українська мова не має <g/> .
doc#101 Я не кажу <g/> , що на мене нападають <g/> , мене лають <g/> , мене б'ють <g/> , але здебільшого буває так <g/> , що слово сказане — і <g/> , як тільки воно відлунало в повітрі <g/> , так зразу і забулося <g/> . </p>
doc#74 Тепер він тріюмфально повернувся <g/> , щоб виконати те <g/> , що <g/> , мабуть <g/> , було його власним бажанням <g/> , але тепер і офіційним дорученням - розгромити своїх ідеологічних ( <g/> і особистих <g/> ) противників <g/> : прибор­кати українцівупартіїіякнацію <g/> .
doc#46 Там говориться про дідів і прадідів <g/> , про книжки <g/> , що він дістав їх від батька <g/> , але годі довідатися будь-що про суспільно-становий статус його батьків <g/> , про джерела їхнього існування — були вони селяни <g/> ?
doc#46 Ми в МУРі називали один одного на ім'я й по батькові <g/> , але Маланюк рішуче цьому опирався <g/> .
doc#81 Дорослі дітти приязні до своїх хрещених батьків <g/> , але не дуже до них учащають <g/> . </p>
doc#81 Праця забезпечена <g/> , безглузда <g/> , але рутинна й не нечесна <g/> , квартира зовсім можлива <g/> , хоч і вбого обставлена <g/> , харчі сірі <g/> , але достатні <g/> , наукова праця налагоджена <g/> , журналістична — вітана й прошена <g/> , кілька відданих друзів — від Сімовича до Оксани Линтварьової й Грицька Стеценка <g/> , дозвілля в клюбі <g/> , театрі <g/> , в перекладах <g/> , де часом годинами шукаєш ритму або слова <g/> , — все це пливло спокійною річкою <g/> .
doc#35 Вони можуть таким способом поширюватися безконечно <g/> , але руху в них нема <g/> .
doc#0 <p> Історію української або україномовної преси в Німеччині ще не написано <g/> , а слід було б. Серед німецьких видань для українських робітників <g/> , видань <g/> , народжених у Берліні <g/> , але тепер звідти вивезених <g/> , був ілюстрований двотижневик « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , аполітично-розваговий <g/> , без злободенносте <g/> , без фронтів і без повчань <g/> , хай робітники на кілька годин забудуть свою невеселу долю і свою не милу серцю примусову псевдобатьківщину <g/> , посміються над карикатурами й потішаться або зажуряться над віршами й оповіданнями <g/> .
doc#40 , слово багатий має той же корінь <g/> , що Бог <g/> , але тепер цей зв'язок зовсім затертий <g/> ) <g/> .
doc#81 Продавано їх з болем <g/> , але не було ради <g/> .
doc#29 Ну і <g/> , не забуваймо <g/> , тоді це був театр з провінції <g/> , а тепер він мав стати провідним <g/> , затьмаривши франківців ( <g/> що харків'янам не так уже й боліло <g/> ) <g/> , і — головне — доброго старого Синельникова <g/> , — правда <g/> , вже за бортом <g/> , але все ще в ролі непомерклого символу <g/> , — фортеця милої традиційної провінційности першої кляси <g/> : ми найкращі після Москви й Петербурґу <g/> , ми на рівні <g/> , так <g/> , із київським Соловцовим <g/> !