Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 Коли в роки дитячого захоплення комуністичною аскезою Хвильовий пробував розстріляти матір ( <g/> « <g/> Я <g/> » <g/> ) <g/> , то тепер <g/> , в синтезі українського культурного ренесансу двадцятих років жінка-мати була піднесена на небувалу височінь <g/> .
doc#31 — 1975. — 30 грудня <g/> ) <g/> , виступив з вимогою літератури <g/> , зрозумілої кожному <g/> , щоб була про комуни й трактори <g/> , а по дорозі зачепив Хвильового за його оповідання « <g/> Я <g/> » <g/> : « <g/> Хто його читатиме <g/> ?
doc#40 » — « <g/> Я <g/> » або « <g/> Свої« <g/> ) <g/> , ситуація ( <g/> напр <g/> .
doc#2 <p> « <g/> Я <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти ще не вмер <g/> !
doc#59 Хіба в гістеричності « <g/> Я <g/> » і редактора Карка не чути вже того пострілу <g/> , яким хвильовизм застрелить сам себе <g/> ? </p>
doc#24 Хвильового « <g/> Санаторійної зони <g/> » або « <g/> Я <g/> » — могли б довести до одчаю <g/> , до проголошення безглуздости взагалі всього на світі <g/> .
doc#20 Я аж ніяк не беруся подавати себе як представника американізму <g/> , ні в фактичному стані <g/> , ні в намірах <g/> .
doc#81 Я б <g/> , може <g/> , забув його так само <g/> , як інших своїх колеµ <g/> .
doc#31 Я б <g/> , напевно <g/> , прикинувся " <g/> казанським сиротою <g/> " і звернувся б до Вас </p><p> приблизно з такими словами <g/> …
doc#26 Я б міг сказати <g/> , що він належить українському народові <g/> .
doc#4 Я б наважився сказати <g/> , що дечим поезія Наталі Лівицької-Холодної виросла на сприйнятті і повному і остаточному переборенні олесевізму <g/> , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> .
doc#7 Я б назвав її чистою або абсолютною поезією <g/> .
doc#13 Я б назвав її краще рембрандтівською <g/> .
doc#42 Я б не здивувався <g/> , якби Осьмачка став писати сонети <g/> .
doc#15 " <g/> , " <g/> Петро Джеря був старий <g/> , глибокі зморшки на лобі <g/> , на щоках <g/> , грубі руки <g/> , темна від гарячого сонця потилиця <g/> " <g/> ) 209. </p><p> Я б не наважився назвати підкреслені слова і словосполуки називними реченнями - це все таки предикативні означення в межах основного речення <g/> ; але зв'язок генетичного порядку з називними реченнями тут <g/> , гадаю <g/> , безперечний <g/> .
doc#59 « <g/> Я б не хотів попастись цьому хлопцеві на шляху <g/> » <g/> , — коментує Вадим Васильович <g/> , оповідач <g/> .
doc#81 <p> Я б не хотів <g/> , щоб у мене кидали ключі <g/> , щоб порушували мною встановлені заборони <g/> , щоб публічно відкидали мою простягнену руку <g/> , але я це робив <g/> .
doc#79 Я б оце заграла вам <g/> , якби не розлучили мене з моїм піяніном <g/> » <g/> .
doc#82 Я б почав її найімовірніше <g/> : « <g/> Я народився <g/> …
doc#30 Я б радив і Вам такий експеримент <g/> , зокрема при наявності малоросійського комплексу6. Але проломити цей мур природно майже неможливо <g/> .