This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 | Хвильовий пробував розстріляти матір ( <g/> « <g/> | Я | <g/> » <g/> ) <g/> , то тепер <g/> , в синтезі українського |
doc#31 | дорозі зачепив Хвильового за його оповідання « <g/> | Я | <g/> » <g/> : « <g/> Хто його читатиме <g/> ? <g/> . <g/> . Читатимуть його |
doc#40 | у двері <g/> , відповідь на запитання « <g/> Хто там <g/> ? » — « <g/> | Я | <g/> » або « <g/> Свої« <g/> ) <g/> , ситуація ( <g/> напр <g/> . <g/> , ти є та особа <g/> , з |
doc#2 | , гнучка й витончена <g/> . Кілька прикладів <g/> . </p><p> « <g/> | Я | <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти |
doc#59 | » в цю війну <g/> ? Хіба в гістеричності « <g/> | Я | <g/> » і редактора Карка не чути вже того пострілу <g/> , |
doc#24 | і <g/> … Хвильового « <g/> Санаторійної зони <g/> » або « <g/> | Я | <g/> » — могли б довести до одчаю <g/> , до проголошення |
doc#20 | що так цінили один одного <g/> , це створило безодню <g/> . | Я | аж ніяк не беруся подавати себе як представника |
doc#81 | ним не захоплювалися <g/> , але й не скаржилися <g/> . | Я | б <g/> , може <g/> , забув його так само <g/> , як інших своїх |
doc#31 | , припустім <g/> , викручувався в даному випадкові <g/> ? | Я | б <g/> , напевно <g/> , прикинувся " <g/> казанським сиротою <g/> " і |
doc#26 | , не еміграційний <g/> , він і не радянський <g/> . | Я | б міг сказати <g/> , що він належить українському |
doc#4 | він не може йти в порівняння з Олесевим впливом <g/> . | Я | б наважився сказати <g/> , що дечим поезія Наталі |
doc#7 | на цю назву беззастережно <g/> . Більше того <g/> . | Я | б назвав її чистою або абсолютною поезією <g/> . Наша |
doc#13 | поеми Жирмунський називав вершинною <g/> . | Я | б назвав її краще рембрандтівською <g/> . Як у |
doc#42 | традиційну форму <g/> , революціонізують її <g/> . | Я | б не здивувався <g/> , якби Осьмачка став писати |
doc#15 | руки <g/> , темна від гарячого сонця потилиця <g/> " <g/> ) 209. </p><p> | Я | б не наважився назвати підкреслені слова і |
doc#59 | , як вовк <g/> , готовий стрибнути ворогові на шию <g/> . « <g/> | Я | б не хотів попастись цьому хлопцеві на шляху <g/> » <g/> , — |
doc#81 | роби іншому <g/> , чого не бажаєш <g/> , щоб зробили тобі <g/> ! </p><p> | Я | б не хотів <g/> , щоб у мене кидали ключі <g/> , щоб |
doc#79 | втомились <g/> ? Ні <g/> ? Тоді чим мені ще вас вітати <g/> ? | Я | б оце заграла вам <g/> , якби не розлучили мене з моїм |
doc#82 | би писати автопортрет ( <g/> сиріч автобіографію <g/> ) <g/> . | Я | б почав її найімовірніше <g/> : « <g/> Я народився <g/> … » <g/> , і це |
doc#30 | зовсім іншу перспективу <g/> , інший світ <g/> . | Я | б радив і Вам такий експеримент <g/> , зокрема при |