Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 І обох штовхала вперед незрозуміла <g/> , може <g/> , для них самих сила <g/> , що її Шевченко назвав покликанням і що в дійсності була одержимістю <g/> .
doc#6 Шевченко був майстром і професіоналом образотворчого мистецтва <g/> .
doc#9 А пізніші роки позначені впливами Шевченка <g/> , і його генієві коряться тоді всі1. </p><p> Правда <g/> , сам Шевченко охоче приймав у свою поетичну мову критично пересіяні елементи — і лексичні <g/> , і фонетично-морфологічні — різних українських діялектів <g/> .
doc#9 І це <g/> , власне <g/> , єдино певно у цьому свідченні <g/> , бо в нас нема серйозних підстав думати <g/> , що ця розмова справді була і що Шевченко справді вирішив послухати поради Лукашевича <g/> .
doc#9 Але ж ми маємо право сподіватися насамперед сього од галичан <g/> , бо не в галичан <g/> , а в нас були Квітка <g/> , Гулак-Артемовський <g/> , Марко Вовчок <g/> , Шевченко <g/> , Кониський <g/> , Гребінка <g/> , Куліш <g/> , Нечуй-Левицький <g/> , Мирний <g/> , Стороженко та інші <g/> ; не галичани нам <g/> , а ми їм сповняємо своїми роботами їх періодичні і неперіодичні видання <g/> »2. </p><p> Цими словами кінчається гаряча стаття Б. Грінченка <g/> , сповнена духу нетерпимости й льокальної обмежености <g/> .
doc#9 За І. Франком іде І. Верхратський <g/> , що пише в цей час про те <g/> , що мовні авторитети для українців — народна мова і — письменники з Великої України <g/> : Шевченко <g/> , Квітка-Основ'яненко <g/> , Котляревський2 — хоч <g/> , як бачимо з самого переліку імен <g/> , його позиція лишається консервативнішою <g/> .
doc#9 Можливо <g/> , що має рацію Синявський <g/> , коментуючи це явище так <g/> : « <g/> Вплив північноукраїнських говорів у цім саме був досить помітний утому говорі <g/> , що до нього належав Шевченко <g/> »lxxxviii <g/> .
doc#9 Шевченко не був байдужим до питань мови <g/> .
doc#9 Цілком природно <g/> , що до певної міри Шевченко в манерах і в мові пристосовувався до цього свого нового оточення <g/> . </p>
doc#9 У Москві Шевченко теж зустрічає насамперед представників північних говірок — О. Бодянського й М. Щепкина <g/> .
doc#11 Вона буде коротка <g/> , позичаємо її в Олександра Грибоедова <g/> , розтерзаного свого часу на криваві шматки на вулицях Тегерана <g/> , розтерзаного <g/> , мовляв Шевченко <g/> , за ката <g/> . </p>
doc#12 : “ <g/> Певна річ <g/> , вже добре й те <g/> , що я коня дістав“ ( <g/> Франко <g/> ) <g/> ; „Ідуть дівчата в поле жати <g/> , та <g/> , знай <g/> , співають ідучи“ ( <g/> Шевченко <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 : „Тоді сироту Степана <g/> , козака лейстрового <g/> , отамана молодого <g/> , турки-яничари ловили“ ( <g/> Шевченко <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 ; „А по Тібру із-за гаю <g/> , байдак випливає <g/> , чи галера“ ( <g/> Шевченко <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 : „А Залізняк—попереду <g/> , нашорошив уха <g/> ; їде собі <g/> ; люльку курить <g/> , нікому ні слова“ ( <g/> Шевченко <g/> ) </p><p> Д. Риска [ <g/> — <g/> ] <g/> . </p>
doc#12 серед ставу мовчки опинилась“ ( <g/> Шевченко <g/> ) <g/> , </p><p> Крапки можуть стояти також в середині речення перед якимнебудь словом <g/> , щоб показати несподіваність <g/> , незвичайність цього слова <g/> , контрастовість його з очікуваним <g/> , напр <g/> .
doc#12 , Тарас Шевченко <g/> , Олександер Великий <g/> ; Бровко <g/> ; Хорс <g/> ; Земля <g/> , Сонце <g/> ; пароплав „Запорожець“ <g/> . </p>
doc#14 Так формулював це Шевченко <g/> , і так формулює це наша доба <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> Т. Шевченко <g/> ) </p><p> Речення тут і там судорожні рухи ( <g/> 1 <g/> ) <g/> ; бурхливе життя навкруги ( <g/> 2 <g/> ) <g/> ; бабки блакитні над водою ( <g/> 3 <g/> ) <g/> ; там у гаї ( <g/> 4 <g/> ) - подані на фоні <g/> , у контексті називних речень <g/> , можна <g/> , без великих вагань вважати за називні речення <g/> , не зважаючи на наявність у них обставинних виразів ( <g/> підкреслених <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> С. Черкасенко <g/> ) </p><p> Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний </p><p> ( <g/> 0. Ольжич <g/> ) </p><p> Прекрасний <g/> , Києве <g/> , ти в час <g/> , </p><p> Коли торжественно для нас </p><p> Аврори світлої сестра – </p><p> Безмежна даль одкриє гори </p><p> ( <g/> Є. Фомін <g/> ) </p><p> Торбинками обвішаний його повожатий </p><p> ( <g/> Т. Шевченко <g/> ) </p><p> Нерідкі такі приклади і в прозі <g/> , а постпозитивні атрибутивні прикметники - як відокремлені <g/> , так і не відокремлені <g/> , настільки часті <g/> , що нема потреби наводити відповідні приклади <g/> . </p>