Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 Насамперед Шевченко <g/> , бо Шевченко вже ввібрав у себе й по-своєму перетопив український фолкльор <g/> . </p>
doc#51 Якщо в цьому сенсі і з цими застереженнями спитати <g/> , хто <g/> , які індивідуальності особливо вирішально позначили своєю діяльністю дальший розвиток української літературної мови <g/> , то <g/> , мабуть <g/> , не буде перебільшенням назвати троє прізвищ <g/> : Тарас Шевченко <g/> , Борис Грінченко <g/> , Олекса Синявський <g/> .
doc#26 Тож скажемо наприкінці передмови по мові <g/> : Шевченко — Шевченко <g/> , всіх і нічий зокрема <g/> .
doc#22 <p> І нарешті ще один герой роману <g/> , старий український культурний діяч <g/> , професор Шевченко <g/> , втілене сумління книжки <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#97 Шевченко <g/> , за Автором <g/> , з одного боку <g/> , належить до цього « <g/> русского народу <g/> » <g/> , з другого — тільки прагне злитися з ним <g/> , добровільно приєднуючися до всіх праць і недогод корабельних <g/> , незалежно від того <g/> , чи мусів — на що не подається ніяких документальних чи спогадових потверджень <g/> .
doc#11 Вона буде коротка <g/> , позичаємо її в Олександра Грибоедова <g/> , розтерзаного свого часу на криваві шматки на вулицях Тегерана <g/> , розтерзаного <g/> , мовляв Шевченко <g/> , за ката <g/> . </p>
doc#26 Сподіватися від такого Квітки <g/> , щоб він оспівував « <g/> славу козацькую <g/> » <g/> , писав про загибель України <g/> , Шевченко <g/> , звичайно <g/> , не міг <g/> .
doc#84 Думка <g/> , що Шевченко <g/> , звісно <g/> , великий поет <g/> , але Пушкін чи Міцкевіч — більші <g/> , — брак національної гордости <g/> . </p>
doc#36 Шевченко <g/> , зокрема у ранніх творах <g/> , віддає певну данину цьому напрямові <g/> .
doc#24 Шевченко <g/> , кажуть нам <g/> , боровся з кріпацтвом <g/> .
doc#9 За І. Франком іде І. Верхратський <g/> , що пише в цей час про те <g/> , що мовні авторитети для українців — народна мова і — письменники з Великої України <g/> : Шевченко <g/> , Квітка-Основ'яненко <g/> , Котляревський2 — хоч <g/> , як бачимо з самого переліку імен <g/> , його позиція лишається консервативнішою <g/> .
doc#9 Але ж ми маємо право сподіватися насамперед сього од галичан <g/> , бо не в галичан <g/> , а в нас були Квітка <g/> , Гулак-Артемовський <g/> , Марко Вовчок <g/> , Шевченко <g/> , Кониський <g/> , Гребінка <g/> , Куліш <g/> , Нечуй-Левицький <g/> , Мирний <g/> , Стороженко та інші <g/> ; не галичани нам <g/> , а ми їм сповняємо своїми роботами їх періодичні і неперіодичні видання <g/> »2. </p><p> Цими словами кінчається гаряча стаття Б. Грінченка <g/> , сповнена духу нетерпимости й льокальної обмежености <g/> .
doc#72 письменники — Шевченко <g/> , Куліш — вдавалися до церковнослов'янізмів <g/> , які згодом майже цілковито зникли з мови під впливом народників <g/> .
doc#69 Від часу <g/> , коли від нас відійшов Шевченко <g/> , наша літературна мова розвивалася в річищі мішано-діялектної <g/> .
doc#45 Тим часом воно — так само як основний напрям праць Потебні <g/> , — підкріплює думку Овсянико-Куликовського ( <g/> 183 <g/> ) <g/> , який показує <g/> , що Потебня сам намагався спростувати всією своєю працею свій же висновок про загрозу втрати української мови й культури <g/> : " <g/> Ее жизнеспособность - в моих глазах — засвидетельствована ее одухотворенностью ( <g/> вообше и — в частности — не только фактом появлення такого ( <g/> национального поэта <g/> , как Шевченко <g/> , но й возможностью такого <g/> ) чрезвьічайного явлення <g/> , как сам А. А. Потебня <g/> , возникщего из [ <g/> глубиньї Полтавщиньї <g/> , на почве того же « <g/> зтнографического материала <g/> »" ( <g/> там таки <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 , Тарас Шевченко <g/> , Олександер Великий <g/> ; Бровко <g/> ; Хорс <g/> ; Земля <g/> , Сонце <g/> ; пароплав „Запорожець“ <g/> . </p>
doc#23 примітку 1 <g/> ) <g/> ; Шевченка — з Тарас Шевченко <g/> , Поезії в двох томах <g/> , І. Київ <g/> , 1955 <g/> ; Козлова — з И. И. Козлов <g/> , Полное собрание стихотворений <g/> , ред <g/> .
doc#38 <p> Я можу погодитися кінець-кінцем з усім у книзі Чижевського <g/> , але не з його твердженням <g/> , що пізніший Шевченко <g/> , після заслання <g/> , не різниться істотно від раннього <g/> .
doc#49 Дума <g/> , євангельська традиція <g/> , Шевченко <g/> , ранній Тичина — ось головні вчителі і джерела поезії Барки <g/> .