Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 Чому <g/> , приміром <g/> , Шевченко в « <g/> Гайдамаках <g/> » не дав розділу про розправу над ними <g/> ?
doc#24 Якби це було так <g/> , Шевченко мав би для нас тільки історичну цінність <g/> , тим часом його поезія живе <g/> , бо вона полісмислова <g/> .
doc#49 Дума <g/> , євангельська традиція <g/> , Шевченко <g/> , ранній Тичина — ось головні вчителі і джерела поезії Барки <g/> .
doc#26 <p> Розрахувавшися так з російською книжкою <g/> , протиставивши себе тій традиції <g/> , Шевченко перекидає церковнослов'янський місток — « <g/> Начнем же уже ( <g/> мало б бути <g/> , мабуть <g/> , убо <g/> .
doc#26 Сподіватися від такого Квітки <g/> , щоб він оспівував « <g/> славу козацькую <g/> » <g/> , писав про загибель України <g/> , Шевченко <g/> , звичайно <g/> , не міг <g/> .
doc#40 <p> В новій літературі абстрактну лексику перші широко використовували М. Шашкевич <g/> , Шевченко і П. Куліш <g/> .
doc#38 Котляревський був духовим батьком Шевченка <g/> , Шевченко — Франка <g/> .
doc#41 Але там ця тема піднесена на вершини трагізму <g/> , перенесена в плян космічний <g/> , як подібні проблеми в такому ж трагічному пляні розв'язували Данте <g/> , Байрон <g/> , Шеллі <g/> , Шевченко і почасти П. Куліш <g/> . </p>
doc#27 <p> Шевченко переборює цей « <g/> мужицький <g/> » стиль і відходить від нього <g/> , тільки тут і там зберігаючи поодинокі елементи його — у новій функції дружнього жарту <g/> .
doc#63 Шевченко сполучився з П. Тичиною <g/> .
doc#24 Шевченко <g/> , кажуть нам <g/> , боровся з кріпацтвом <g/> .
doc#6 Шевченко був майстром і професіоналом образотворчого мистецтва <g/> .
doc#56 Шевченко відтворив її в образі — </p><p> Лежить попіл на розпутті <g/> , </p><p> А в попелі тліє — </p><p> Іскра огню великого <g/> , </p><p> Тліє <g/> , не вгасає <g/> , </p><p> Жде підпалу <g/> , як той месник <g/> , </p><p> Часу дожидає <g/> , </p><p> Злого часу <g/> . </p>
doc#50 Шевченко колись не наважився вставити в поезію слово університет ( <g/> « <g/> У Бильні <g/> , городі преславнім <g/> » <g/> ) — в Осьмачки це слово і ще « <g/> незграбніші <g/> » законно і необтяжливо ввійшли в суцільний потік вірша <g/> . </p>
doc#71 Шевченко дав приклади <g/> , взірці поетичної мови <g/> , Куліш зробив те саме для оповідної та історичної прози <g/> .
doc#68 Шевченко для нього — як українська мова <g/> .
doc#15 Шевченко <g/> .
doc#26 Шевченко і тут — великий заперечник <g/> .
doc#97 Шевченко <g/> , за Автором <g/> , з одного боку <g/> , належить до цього « <g/> русского народу <g/> » <g/> , з другого — тільки прагне злитися з ним <g/> , добровільно приєднуючися до всіх праць і недогод корабельних <g/> , незалежно від того <g/> , чи мусів — на що не подається ніяких документальних чи спогадових потверджень <g/> .
doc#9 Шевченко не був байдужим до питань мови <g/> .