Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Курилик читав Шевченка ( <g/> чи всього <g/> ?
doc#8 Потім вдумуєшся — і бачиш <g/> , що в ньому є велика частка правди <g/> : радянське літературознавство в особах Річицького <g/> , Шабльовсько- го тощо справді багато в чому тільки пристосовує до нових політичних вимог традиційний іконописний образ Шевченка <g/> , створений у писаннях наших таки народницьких істориків літератури <g/> .
doc#9 Платон Лукашевич <g/> , видавець « <g/> Червоноруських пісень <g/> » <g/> , писав у листі до Вагилевича з 3.10.1843 <g/> : « <g/> В бытность Шевченка у меня я предложил ему заимствовать некоторые слова и формы ваши ( <g/> себто галицькі <g/> .
doc#9 , вплив заснованої 1861 р. « <g/> Основи <g/> » <g/> , а надто культ Шевченка <g/> , що починає творитися з початку 60 рр <g/> .
doc#9 Рух народовців приносить культ Шевченка і народної мови на великоукраїнській основі <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , факти дедалі більшого ширення галицької преси на Великій Україні <g/> , факти помітної участи в цій пресі великоукраїнських письменників і діячів <g/> , мова яких при друкуванні іноді зазнавала більших чи менших змін <g/> , — все це разом узяте актуалізує розбіжності літературної мови в її галицькому варіянті проти літературної мови <g/> , що росте спроквола ( <g/> через несприятливі обставини <g/> ) у Великій Україні на вузькообмежених жанрово й стилістично <g/> , лиш частково сприйманих традиціях мови Шевченка й « <g/> Основи <g/> » <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 Це такі слова <g/> , як спохвату <g/> , сливе <g/> , хапки <g/> , вашого ( <g/> двічі зустрічається в Шевченка <g/> ) <g/> , вобляги <g/> , уявки та ін <g/> .
doc#9 Так відрегульованою була мова Шевченка і Куліша <g/> , тільки що ми маємо тут до діла не з російською мовою <g/> , а з церковнослов'янськими компонентами <g/> .
doc#9 <p> Творчість Шевченка не принесла українській літературній мові звільнення від північноукраїнських елементів <g/> , хоч у нього вже годі шукати таких виразно північних проявів <g/> , як перехід о в у тощо <g/> , навіть у рештках <g/> .
doc#9 Увагу на північноукраїнські елементи в мові Шевченка звернено вже давно <g/> , поскільки йдеться про фонетику й морфологію <g/> .
doc#9 Синявський <g/> , що вивчав цю сторону мови Шевченка за його рукописами — конечна передумова для студій мови Шевченка <g/> , — перелічує типові властивості поетової фонетики й морфології <g/> .
doc#9 Синявський <g/> , що вивчав цю сторону мови Шевченка за його рукописами — конечна передумова для студій мови Шевченка <g/> , — перелічує типові властивості поетової фонетики й морфології <g/> .
doc#9 <p> Синявський хоче розглядати всі ці факти як вияв говірки Шевченка <g/> .
doc#9 Синявський припускає <g/> , що в Шевченка не було активного зацікавлення мовою <g/> .
doc#9 Ми знаходимо Шевченка раз у раз то в Тарновського в Качанівці ( <g/> Борзенщина <g/> ) <g/> , то в Лизогуба в Седневі ( <g/> Чернігівського пов <g/> .
doc#9 <p> Розуміється <g/> , були серед українських друзів Шевченка й люди з інших теренів <g/> , але кількісна і якісна перевага чернігівців не підлягає сумнівові <g/> .
doc#9 Є й прямі вказівки <g/> , що « <g/> чернігівці <g/> » правили деякі твори Шевченка <g/> , напр <g/> .
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#13 Вона пройшла через Шевченка <g/> .