Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 <p> Ми вже бачили наріжні камені донцовщини <g/> .
doc#16 Ми в розрості і могли б бути в наступі <g/> , якби не витрачали всіх сил на взаємопоборювання <g/> , яке є прямою спадщиною попереднього етапу <g/> , етапу донцовщини <g/> . </p>
doc#17 Ми впізнаємо цей речитатив <g/> .
doc#19 Ми навіть схильні були б пояснити ці погляди Мовині прямим впливом Куліша <g/> , тільки дещо заломленим у своєрідних кубанських обставинах <g/> .
doc#19 Ми бачимо цю українську Офелію в сльозах <g/> , з букетами квітів <g/> .
doc#20 Ми не раз зустрічалися в ті короткі літні місяці 1933 року <g/> , і хоч ми не вели політичних розмов <g/> , ми внутрішньо знали <g/> , що поділяємо багато суспільних <g/> , культурних і літературних оцінок <g/> , як і трагічне нерозуміння того <g/> , що діялося з приїздом Постишева <g/> , самогубством <g/> , у травні <g/> , Хвильового і <g/> , в липні <g/> .
doc#20 Ми ще не знали <g/> , але він уже знав <g/> , що ЦК партії ухвалив позбутися Курбаса і ніщо вже не могло ні його <g/> , ні його виставу врятувати <g/> .
doc#20 Ми не заповняли ніяких анкет <g/> , у нас не питали про родовід і професію <g/> , тільки коротко запитали <g/> , чому до Львова <g/> , і <g/> , діставши відповідь <g/> , що маємо там рідних ( <g/> що </p><p> було брехня <g/> ) <g/> , і знайомих ( <g/> що була брехня в випадку моїх супутників <g/> ) <g/> , зажадали наші пашпорти і за яких п'ять чи десять хвилин ми одержали їх назад з новими штампами Там говорилося <g/> : </p><p> « <g/> Зголосився 18 лютого 1943 р. в міській комендантурі Києва і спрямований далі до Львова <g/> .
doc#20 Ми щасливі <g/> . </p>
doc#20 Ми жадібно ковтали повітря інтелектуального Львова в усій різноманітності його типів <g/> , починаючи від тих <g/> , кого ми сприймали як іхтіозаврів на зразок старого Щурата або й молодшого Возняка й до молодших віком і духом <g/> , таких як Борис Ольхівський або Марія Струтинська <g/> .
doc#20 Ми не говорили один одному про ці розбіжності <g/> .
doc#20 Ми ніколи не довідаємося <g/> , чи воно <g/> , а може й саме спрямування на операцію не були наслідком бездушности американської медицини <g/> , яка аж надто часто керується статистикою й не зважає як слід на індивідуальні особливості пацієнта <g/> , а вони в людини <g/> , що провела молодість у голодній сталінській Україні <g/> , а зрілий вік у таймирському засланні <g/> , могли бути зовсім відмінні від тих <g/> , що спостерігаються в пересічного американця <g/> , виплеканого на стейках <g/> , гамбургерах і бейзболі <g/> … </p>
doc#21 Ми справді поверталися до давніх розквітів своєї культури і до Европи <g/> .
doc#21 <p> Ми сіли в садку ( <g/> я жив на самій околиці Мюнхену <g/> ) <g/> , але гризли комарі <g/> ; перейшли на луку — гризли ще більше <g/> .
doc#22 Ми бачили <g/> : кожною фразою <g/> , на кожному кроці автор підкреслює <g/> : це казка <g/> , це нереальність <g/> , так не буває <g/> .
doc#24 Ми впізнаємо його <g/> .
doc#24 Ми бачимо її вперше восени на цвинтарі <g/> , на похороні її молодого дружини <g/> , що впав з риштовань <g/> , ним самим збудованих <g/> .
doc#24 Ми їх знаємо <g/> : сьогодні зроджується з учора і сьогодні судить учора й заперечує його <g/> .
doc#24 Ми не знаходимо в усталених у поетиці жанрових рубриках місця і назви для « <g/> Вертепу <g/> » <g/> .
doc#24 Ми порівнюємо структуру стилів <g/> , а не їх безпосередній ідейно-реальний зміст <g/> . </p>