Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> 4. Все більше шириться конструкція з прийменником за з родовим відмінком іменника на означення часу більш-менш довгої тривалосте ( <g/> « <g/> Серце ще і ще <g/> , як за юности палкої <g/> , буде битись гаряче <g/> » — В. Сосюра <g/> ) <g/> , хоч паралельно з нею можлива й конструкція з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , яка рішуче переважає в східноукраїнських говірках <g/> .
doc#9 Ще важче встановити якісь закономірності в проявах акання в іншого доповідача з тієї ж трибуни ( <g/> В. Ч. з Січославщини-Кубані <g/> , 20 жовтня 1943 р. <g/> ) <g/> .
doc#9 Оточення мочеморд мало за осередок маєток Віктора Закревського Березові Рудки на Пирятинщині <g/> , роман Шевченка з В. Рєпніною відбувався там-таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> .
doc#10 Тим то цілком слушне твердження польського лінгвіста В. Курашкєвича <g/> , що “ <g/> до того часу <g/> , коли з'явилися праці Ганцова <g/> , наукові відомості про північно-малоруські говірки були загальникові і неточні <g/> ” <g/> , що змінилося рішуче після появи його праць9 <g/> ) <g/> .
doc#10 Тим цікавіше <g/> , що пізніші досліди польського <g/> , вже згадуваного славіста В. Курашкєвича над мовою українських грамот 14 -15 ст <g/> .
doc#10 Ці голоси належали російському лінгвістові А. Бескровному і польському В. Курашкєвичеві23. Стаття Курашкєвича вийшла трохи пізніше <g/> , коли Курило вже не могла йому відповісти <g/> , але в суті речі в своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) вона передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою відповідь і на них <g/> .
doc#12 <p> В. Чергування голосних у дієсловах <g/> . </p>
doc#12 <p> В. Інші випадки вживання розділки <g/> . </p>
doc#12 <p> В. Чуже Е. </p><p> На початку слів чуже е <g/> , передаємо літерою е <g/> , напр <g/> , <g/> : Европа <g/> , Ефрат <g/> , електрика <g/> . </p>
doc#13 <p> I. </p><p> </doc> </p><p> Я не знаю <g/> , чи Веретенченко студіював клясичну книгу В. Жирмунського про структуру байронічної поеми <g/> .
doc#15 Із полемічних зауважень проти концепції А. В. Попова <g/> , вставлених у другому виданні його головної праці на синтаксичні теми <g/> , бачимо <g/> , що Потебня справді розглядає речення з називним відмінком імени пожар <g/> !
doc#15 <p> Другий учень Потебні <g/> , передчасно померлий А. В. Попов <g/> , що присвятив спеціяльну працю називному відмінкові ( <g/> поруч із знахідним і кличним <g/> ) і висунув в ній оригінальну теорію походження двоелементного речення з двох цілком самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні <g/> , тим більше <g/> , їх підтипів <g/> .
doc#15 <p> Таке становище здається нам <g/> , звиклим до цього поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> , наскільки можу про це судити <g/> , граматика таких мов <g/> , як польська <g/> , чеська <g/> , сербська <g/> , німецька і <g/> , очевидно <g/> , інших західньоевропейських мов і тепер <g/> , як правило <g/> , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який посідає щодо бездієслівних речень ( <g/> називних як окремого типу і він не знає <g/> ) приблизно ту ж позицію <g/> , що і ( <g/> пізніше <g/> ) Томсон <g/> , тобто розглядає їх як афективно-забарвлені еквіваленти речень <g/> , і в пізнішій шкільній і науковій літературі називне речення як окремий тип не фігурує <g/> .
doc#15 <p> Після цього нас не здивує <g/> , що називні речення фактично не розглядаються і в досить докладних українських граматиках В. Сімовича <g/> , </p><p> С. Смаль-Стоцького і Ґартнера <g/> , не кажучи вже про старіші граматики для шкіл' <g/> . </p>
doc#15 <p> У двох учених <g/> , які на довгий час визначили багато чого в розвитку синтакси в Німеччині своїми теоретичними настановами і почасти практичним їх застосуванням - у Г. Павля і В. Вундта <g/> , при всій протилежності їх загального підходу <g/> , ми однаково знайдемо незнання ( <g/> або невизнання <g/> ) називного речення як категорії <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Свідзінський <g/> ) </p><p> Не зважаючи на їх велику архаїчність і синтаксичну неорганізованість чи може саме завдяки останній <g/> , конструкції такого типу дуже часті в сучасній розмовній мові <g/> , коли вона не зазнає спеціяльної організації і не одягається в літературно-прийняту і прийнятну форму <g/> .
doc#15 В цьому переконують мене не тільки власні спостереження і не тільки мимохідь кинуте спостереження Пєшковського <g/> , а й ті висновки <g/> , які робить з вивчення типових стилістичних помилок учнів В. Радзієвська <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Сосюра <g/> ) </p><p> Журавлі пливуть над степом лунко <g/> , </p><p> Сповіщають <g/> : знов прийшла весна <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> В. Пачовський <g/> ) </p><p> Нерідко такі речення і мають пряму паралелю з подібними ж конструкцією реченнями <g/> , в яких головний член виражений прямо прислівником того ж кореня <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Deutsch von Erwin Koschmieder </p><p> Цитована література </p><p> БОГОРОДИЦКИЙ В. А. </p><p> Общий курс русской грамматики ( <g/> Из университетских чтений <g/> ) <g/> .