Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 . Він відповів <g/> , — як мені переказали <g/> : </p><p> — Для мене і для нього краще <g/> , щоб ми не зустрічалися <g/> . </p><p> Це
doc#81 прийшов Полторацький <g/> . Газетну справу <g/> , крім мене <g/> , викладали Гузюк і Черепахов <g/> . Пізніше з мови
doc#81 принаймні невтралітет <g/> ; і він перетворив би мене на шахову фігурку <g/> , яку хтось незримий
doc#81 й любови до слова <g/> . Він прив'язався до мене <g/> , радо приходив до мене на розмову й ставив
doc#81 , тим більше <g/> , що Соня не була тим типом дівчат <g/> , що мене приваблював <g/> . Я не дав себе звалити на ліжко і
doc#81 вересня 1936 року я став аспірантом <g/> , а 14 жовтня мене затвердив Наркомос <g/> . Я не покинув ні Газетного
doc#81 сухий деренчливий голос наче казали <g/> : « <g/> Не чіпай мене <g/> , я холодний <g/> » <g/> . Було в ньому щось від людини в
doc#81 , що за якісь гріхи <g/> , справжні чи уявні <g/> , мене можуть звільнити з праці <g/> . Тоді я все таки не
doc#81 і її численні вже тоді посестри <g/> . </p><p> Найбільшою для мене подією 1940 року були відвідини Львова <g/> . Я
doc#81 місячника « <g/> Літературний журнал <g/> » <g/> . Мене розшукав представник редакції <g/> ,
doc#81 . Я сказав йому <g/> , що спробую <g/> . Я справді не знав <g/> , чи мене пустять у неумовлений день до мого капітана і як
doc#81 з родинними фотографіями і врятував деякі для мене <g/> , передавши їх мені у Львові <g/> . Іван-Юрій Костюк
doc#81 їх не була <g/> ! <g/> ) <g/> , мої віршовані переклади забирали мене на кілька хвилин чи годин з неутульного
doc#81 дві на пероні нікого не було вже — нікого <g/> , крім мене з матір'ю й нечисленними нашими клунками <g/> , а всі
doc#81 піклування <g/> . Перед моєю втечею вона наділила мене двома великими валізками зі своєї комори <g/> . </p><p> Моє
doc#81 Великдень <g/> . Катерина Іванівна Вовк запросила мене відвідати разом з нею її рідне село Гаї не далеко
doc#81 жюрі конкурсів на найкращий літературний твір мене не запрошували <g/> . </p><p> Просто для практики <g/> , без
doc#81 картина була дещо занадто бройгелівська <g/> , як на мене <g/> , містюка-інтеліµента <g/> . Господар був <g/> , мабуть <g/> ,
doc#92 доби Михайло Михайлович Карпович покликав мене до свого кабінету <g/> : </p><p> — Знаєте <g/> , ваша платня не
doc#92 . Дочекавшися слушного часу <g/> , він обрушив на мене всю свою ненависть до зухвалих приходнів <g/> , що