Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 <p> Що думав Махинько <g/> , я не знав <g/> .
doc#81 Коли <g/> , виходячи і бачачи <g/> , що хтось іде за мною <g/> , я притримував двері для того другого <g/> .
doc#92 Поскільки його лист для мене започаткував усю справу і поскільки він був найоб'єктивніший і написаний негайно після подій <g/> , а не з відстані кількох місяців <g/> , я дозволю собі навести з нього довгу цитату <g/> : </p><p> « <g/> Присутній без права вирішального голосу професор Білодід <g/> , колишній міністер народньої освіти України <g/> , попрохав дозволу висловитися і в дуже темпераментній <g/> , майже агітаційній промові запропонував виключити Вас із списку учасників з'їзду <g/> .
doc#81 Нарешті <g/> , мені потрібні були п'єси <g/> .
doc#65 Поперше <g/> , я мав щастя походити з так званої “ <g/> доброї родини <g/> ” <g/> .
doc#81 Певна річ <g/> , я ніколи не намагався публікувати цю « <g/> Стареньку <g/> » <g/> .
doc#81 Природна річ <g/> , я нічого не знайшов <g/> .
doc#81 Я не робив диверсій і саботажів <g/> , я працював сумлінно і радо <g/> .
doc#92 Я розкривав йому очі на стан України й свій <g/> , я жадав безкомпромісової перемоги правди і беззастережної поразки аморальних і підступних радянців <g/> .
doc#81 <p> Уже трохи пізніше <g/> , виїхавши з Лемківщини <g/> , у Словаччині <g/> , я пробував втиснути мої лемківські враження в вірш <g/> .
doc#81 Слово сподобалося <g/> , я справді переживав його <g/> , поки виголошував <g/> .
doc#81 <p> О <g/> , все було чемно <g/> , я не стояв <g/> , мені запропонували сісти <g/> , але ні до якої співпраці мене не просили <g/> , і кожної хвилини я почував — у браку запитань про мене <g/> , про Харків <g/> , про інших прибулих <g/> , у трохи довших <g/> , ніж звичайно <g/> , павзах <g/> , у браку посмішки <g/> , у відсутності дотепу <g/> , — що тут мене не треба <g/> , що сюди я не належу <g/> .
doc#81 Опріч того <g/> , я ніколи не спускав з ока можливости <g/> , що за якісь гріхи <g/> , справжні чи уявні <g/> , мене можуть звільнити з праці <g/> .
doc#31 Я підкреслив русизми в цій цитаті <g/> .
doc#81 Мене розшукав представник редакції <g/> , худорлявенький і гостроносий Григорій Гельдфанбейн ( <g/> не пригадую <g/> , чи він був головним редактором <g/> , чи тільки працівником редакції <g/> , мабуть <g/> , секретарем <g/> ) і наполегливо замовив мені статтю про мову новіших творів української літератури <g/> .
doc#92 Я вже згадував про нього <g/> , тут слід сказати трохи більше <g/> .
doc#81 Я маю свого невідомого салдата <g/> , і <g/> , якби я був країною <g/> , йому б я поставив монумент <g/> .
doc#81 Я не хотів йому казати <g/> , що тоді я теж мав портрет Булаховського від нього самого і що цей портрет висів у моєму кабінеті в Колюмбійському університеті <g/> .
doc#81 Я належу до Дрогобицької области <g/> , він над тим не має влади <g/> , центральної західноукраїнської міліції нема <g/> , він співчуває <g/> , але нічого зробити не може <g/> .
doc#81 Я зібрав матеріял ще перед тим <g/> , працюючи <g/> , як звичайно <g/> , в неділі й в один з літніх місяців ( <g/> другий — їх було вільних два — я проводив у неробстві й відпруженні в Криму <g/> , в моєму улюбленому Гурзуфі <g/> , серед виноградників і татар <g/> ) <g/> , а після закінчення викладів <g/> , в час іспитів і оборон дисертацій <g/> , у другій половині червня почав писати цю розвідку <g/> , яку <g/> , до речі <g/> , я вважаю своєю першою науковою працею <g/> , все <g/> , що було перед тим <g/> , розглядаючи як речі в найкращому випадку колонаукові <g/> .