Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#5 Усе таки імена Кіркеґора й Кайзерлінґа не даремно з'являються на сторінках « <g/> Невеличкої драми <g/> » <g/> .
doc#6 Усе це не показує Курилика тонким ерудитом і знавцем літератури <g/> , особливо новітньої <g/> , хоч знаємо <g/> , що в дитинстві і в ранній молодості він читав багато й жадібно <g/> . </p>
doc#9 Цей погляд її засвідчений не тільки мовою творів Лесі Українки <g/> , а й спогадами про неї В. Сімовича <g/> : « <g/> Чомусь усе дуже боронила таких слів <g/> , що їх сама часто вживала у своїх творах <g/> , як <g/> : цнота та розпач <g/> , та урочий <g/> …
doc#9 Усе фальшиве в цій народницькій концепції <g/> .
doc#11 Усе він переплутає <g/> , перекрутить <g/> , зовсім як у листі Городничого до жінки своєї ( <g/> охочі можуть розглядати як чергову інтермедію <g/> ) <g/> : </p><p> « <g/> Спешу тебя уведомить <g/> , душенька <g/> , что состояние мое было печальное <g/> , но <g/> , уповая на милосердие Божие <g/> , за соленые огурцы особенно и полпорции икры рубль двадцать пять копеек <g/> .
doc#13 Соціялістичний реалізм убивчий не тільки тому <g/> , що він пропаґандивний <g/> , а й тим <g/> , що він усе пояснює <g/> .
doc#19 Але тепер усе це ні до чого <g/> , усе для нього повисло в повітрі <g/> .
doc#26 Усе тут таке інакше <g/> , таке відмінне <g/> , що не може бути мови про випадковість <g/> .
doc#27 Стиль цей діє кумулятивно <g/> , короткі зразки не покажуть його досить виразно <g/> , але ось усе таки два <g/> , перший з Квітки ( <g/> 1841 <g/> ) <g/> , другий з Якова Кухаренка ( <g/> 1856 <g/> ) <g/> , опис кримської війни <g/> : </p><p> « <g/> Ануте <g/> , кажу <g/> , хлопці <g/> , дівчата <g/> !
doc#29 Усе тут було чуже — не рідна провінція <g/> , а чужий Захід <g/> , експеримент <g/> , вистава без психології і без політики <g/> .
doc#29 Усе не таке <g/> .
doc#29 <p> Усе <g/> , що тут пишу <g/> , — спогад плюс деякі спроби взагальнювати <g/> , але тут устромлю спогад вужчий <g/> , про дещо зі своєї родини <g/> , що має лише побічний зв'язок з театром <g/> , з « <g/> Березолем <g/> » <g/> .
doc#29 А вистави старореалістичного стилю ( <g/> абстрагуючися від політичної спрямованости <g/> ) міг би прийняти й той глядач <g/> , що ходив до « <g/> Тіволі <g/> » ( <g/> « <g/> 97 <g/> » <g/> , « <g/> Кадри <g/> » <g/> ) <g/> , Усе це <g/> , крім хіба аґітпропу <g/> , мало свою публіку <g/> , глядач ходив <g/> , було культурно <g/> , травленню не перешкоджало <g/> .
doc#30 Усе таки не можу не висловити свого захоплення нашою нацією в доборі неперевершених Квазімод ( <g/> чи Квазімодів <g/> ) <g/> .
doc#30 Усе чиста правда <g/> .
doc#30 І тріюмфально дивився на мене3. У Бродського був свій попередник4. Якобсона тягали на переслухання МакКарті5. Тепер їх не цитують і не згадують6. </p><p> Усе на світі зв'язане одне з одим <g/> .
doc#33 Ніщо не виключалося цією програмою – політична актуальність <g/> , плекання літературної традиції <g/> , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без невдаваного страху продертися до людини <g/> , її душі і її тіла <g/> .
doc#37 Помножмо це на загальнописьменницькі егоїзми <g/> , на комплекс сам-собі-пан <g/> , закладений у національній психіці <g/> , і може якоюсь мірою можна буде тоді збагнути й уявити собі <g/> , перед якими труднощами мав опинитися той <g/> , хто бажав усе це розгойдане мале море вбрати в якісь береги - не тільки толеранції <g/> , а й співпраці й доброзичливості супроти колег <g/> . </p>
doc#44 Чи це був Валеріян Підмогильний <g/> , Микола Хвильовий <g/> , Микола Куліш і Аркадій Любченко — постаті затоптуваних двадцятих років <g/> , чи це були письменники еміграції <g/> , — все це були живі ПРОЦЕСИ <g/> , динамічний розвиток <g/> , усе це живе сьогодні <g/> .