Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p><p> В одному вірші
doc#5 , а може й не було б <g/> , коли б він міг писати далі <g/> . Усе таки імена Кіркеґора й Кайзерлінґа не даремно
doc#6 , з яким Курилик був особисто знайомий <g/> . Усе це не показує Курилика тонким ерудитом і
doc#9 , а й спогадами про неї В. Сімовича <g/> : « <g/> Чомусь усе дуже боронила таких слів <g/> , що їх сама часто
doc#9 мову заново <g/> , на мало не порожньому місці <g/> . Усе фальшиве в цій народницькій концепції <g/> . Жадна
doc#11 . </p><p> Сталу справу на нього ледве чи й заведеш <g/> . Усе він переплутає <g/> , перекрутить <g/> , зовсім як у листі
doc#13 тому <g/> , що він пропаґандивний <g/> , а й тим <g/> , що він усе пояснює <g/> . Він убиває письменника <g/> , але
doc#19 на совісті має <g/> ! Але тепер усе це ні до чого <g/> , усе для нього повисло в повітрі <g/> . Світ змінився <g/> ,
doc#26 теперішню мірку — виразно сентиментальний <g/> . Усе тут таке інакше <g/> , таке відмінне <g/> , що не може бути
doc#27 зразки не покажуть його досить виразно <g/> , але ось усе таки два <g/> , перший з Квітки ( <g/> 1841 <g/> ) <g/> , другий з Якова
doc#29 мовчав <g/> , причаївся <g/> , мало не вишкірив зуби <g/> . Усе тут було чуже — не рідна провінція <g/> , а чужий Захід
doc#29 . Не тільки інша мова <g/> , а й інший театр <g/> . Усе не таке <g/> . Але Харків тримався старого і
doc#29 , хоч майже незнаний істориками театру <g/> . </p><p> Усе <g/> , що тут пишу <g/> , — спогад плюс деякі спроби
doc#29 глядач <g/> , що ходив до « <g/> Тіволі <g/> » ( <g/> « <g/> 97 <g/> » <g/> , « <g/> Кадри <g/> » <g/> ) <g/> , Усе це <g/> , крім хіба аґітпропу <g/> , мало свою публіку <g/> ,
doc#30 той <g/> . Усе таки уяву Ви дістали <g/> , і це мене тішить <g/> . Усе таки не можу не висловити свого захоплення
doc#30 книг церковных <g/> »11 чи то пак комп'ютерів <g/> . Усе чиста правда <g/> . Але надходить вік <g/> , коли руки
doc#30 МакКарті5. Тепер їх не цитують і не згадують6. </p><p> Усе на світі зв'язане одне з одим <g/> . Білоруси ледве й
doc#33 , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без невдаваного
doc#37 якими труднощами мав опинитися той <g/> , хто бажав усе це розгойдане мале море вбрати в якісь береги -
doc#44 все це були живі ПРОЦЕСИ <g/> , динамічний розвиток <g/> , усе це живе сьогодні <g/> . І в цьому сенсі ця друга книжка