Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 Аналогії і асоціяції при читанні його з містеріяльним театром середньовіччя <g/> , з малярськими примітивами преренесансу — все це не випадкове <g/> .
doc#29 Я не історик театру і не теоретик <g/> , ніякою мірою не діяч театру <g/> .
doc#29 Театр відтворити не можна <g/> .
doc#29 А театр — це сума життів <g/> .
doc#29 До театру це не стосується <g/> .
doc#29 Про театр і — без сорому — про себе <g/> . </p>
doc#29 <p> Я харків'янин від народження до 1943. Цей спогад починається роком 1925. Перед тим Курбасів « <g/> Березіль <g/> » був театром київським <g/> .
doc#29 <p> Від кон Курбас спеціяльно поставив « <g/> Золоте черево <g/> » Фернана Кроммелінка <g/> , автора франко-бельгійського <g/> , автора <g/> , якого ми знали з вистави його ж таки « <g/> Великодушного рогоносца <g/> » в Москві <g/> , в театрі Меєрхольда <g/> .
doc#29 Замість Меєрхольдової біомеханіки — демонстрації людського тіла й мозку як механізму на оголено-інженерних конструкціях <g/> , — Курбас ніс свій повний театр <g/> , театральний театр <g/> , синте́зу сценічного ритму <g/> , співгри малярства й музики — він говорив про « <g/> звуковий пейзаж <g/> » <g/> .
doc#29 Тому переманити Петіпа до франківців мало означати перетягти половину глядачів театру Синельникова <g/> .
doc#29 <p> Не входжу докладно в характеристику тодішніх російських театрів <g/> , зокрема ґастрольних <g/> , у Харкові <g/> .
doc#29 Театр <g/> , що заперечував спеціятелізацію актора на амплуа і жадав актора універсального <g/> , міг прийняти до роботи і ревю типу « <g/> Алло на хвилі 477 <g/> » або « <g/> Чотири Чемберлени <g/> » <g/> , і фарс ( <g/> « <g/> Пурсоньяк <g/> » <g/> ) <g/> , і навіть елементи психологізму в сенсі методи ( <g/> Каляєв у « <g/> Пролозі <g/> » <g/> ) <g/> , і всеімперськість у сенсі проблематики ( <g/> той-таки « <g/> Пролог <g/> » як цілість <g/> ) <g/> .
doc#29 Тип цей ( <g/> чи радше прошарок <g/> ) був істотний <g/> , хоч майже незнаний істориками театру <g/> . </p>
doc#29 Хто почувається дома в німецькій культурі <g/> , літературі <g/> , театрі і водночас — у мисленні й діяльності Курбаса <g/> , в історії його театру <g/> ?
doc#29 Хто почувається дома в німецькій культурі <g/> , літературі <g/> , театрі і водночас — у мисленні й діяльності Курбаса <g/> , в історії його театру <g/> ?
doc#29 Чи був у Харкові театр « <g/> Березіль <g/> » <g/> ?
doc#29 І так <g/> , коли продертися крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> вона вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові містилося три театри для харків'ян <g/> , що формально звалися « <g/> Березіль <g/> » <g/> : аґітпропний <g/> , театр-ревю та « <g/> нормальний <g/> » <g/> , — хоч усі три при одній школі виховання актора <g/> ; а далі — четвертий <g/> , театр Миколи Куліша <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , — театр Леся Курбаса <g/> .
doc#32 Починає виходити таборова газета ( <g/> хоч і без друкарні <g/> ) <g/> , закільчується театр ( <g/> Володимира Блавацького <g/> ) <g/> .
doc#37 Відновив я і практику театральних рецензій <g/> , почату 1933 року в Харкові <g/> , кращі з-поміж них тепер про вистави в театрі Блавацького — « <g/> Народній Малахій <g/> » і Косачів « <g/> Ордер <g/> » <g/> .
doc#40 також <g/> : « <g/> Її коханий — червоний кашкет набакир <g/> , чорна гімнастерка нарозхрист малинові широченні ґаліфе — баским вороним конем під'їхав просто до театру <g/> » ( <g/> Смол <g/> .