Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> У безособових реченнях <g/> , у яких головний член речення виражений зворотним дієсловом <g/> , прислівником або адвербіалізованим словом ( <g/> »категорією стану« <g/> ) і інфінітивом <g/> , дійова особа стоїть або може стояти в давальному відмінку <g/> .
doc#40 Тому одібного типу слова ( <g/> або й індивідуальні неологізми <g/> ) можна знайти в поетичній мові <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Явище відокремлення <g/> , ззовні розглядане <g/> , полягає в тому <g/> , що певні слова й звороти в простому реченні можна буває — при наявності сприятливих до цього обставин — вимовляти з такою інтонацією <g/> , з якою вимовляється звичайно підрядне речення <g/> , а саме — з павзами на межах цієї групи слів ( <g/> або навколо цього слова <g/> ) <g/> ; з більшим <g/> , ніж при звичайних другорядних членах речення <g/> , наголошенням цієї групи слів ( <g/> або слова <g/> ) <g/> ; з рухом підвищень і знижень тону <g/> , властивим саме підрядному реченню <g/> . </p>
doc#40 <p> Явище відокремлення <g/> , ззовні розглядане <g/> , полягає в тому <g/> , що певні слова й звороти в простому реченні можна буває — при наявності сприятливих до цього обставин — вимовляти з такою інтонацією <g/> , з якою вимовляється звичайно підрядне речення <g/> , а саме — з павзами на межах цієї групи слів ( <g/> або навколо цього слова <g/> ) <g/> ; з більшим <g/> , ніж при звичайних другорядних членах речення <g/> , наголошенням цієї групи слів ( <g/> або слова <g/> ) <g/> ; з рухом підвищень і знижень тону <g/> , властивим саме підрядному реченню <g/> . </p>
doc#40 Усі ці останні наростки <g/> , крім -ич <g/> , тримають наголос на останньому складі слова ( <g/> але <g/> : пастир <g/> ) <g/> ; у словах з наростком -ич у значенні дійової особи наголос буває на складі перед наростком <g/> . </p>
doc#65 Так купол <g/> , якого ще не знав словник Грінченка <g/> , витискає слово баня <g/> , дарма що в РУС баня як відповідник російського купол ще наводиться першим словом ( <g/> але годі вжити слова баня в прикладі СУМ – " <g/> Під одним куполом спілки письменників <g/> " <g/> ) <g/> ; поширення слова живопис <g/> , коштом малярства <g/> , розглянене тут попередньо <g/> , можливо <g/> , пояснюється серед інших причин низьким статусом слова маляр у російській мові <g/> , хоч само собою сполучення двох значень в одному слові – " <g/> тинькар <g/> " і <g/> " <g/> мистець <g/> " не становить рідкісного випадку ( <g/> пор <g/> .
doc#9 після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .
doc#40 В усіх цих і подібних випадках двозначності не дає витворитися <g/> , поперше <g/> , посилене інтонування ( <g/> теж компенсаційний засіб <g/> ) <g/> , подруге <g/> , саме лексичне значення слів ( <g/> бож не можна собі уявити <g/> , щоб справді торс облягав собою френч <g/> , щоб риси різьбили собі бої <g/> , щоб береги мали вітчизну <g/> !
doc#72 342 і далі в передруку правил <g/> , без словничка <g/> , у <g/> : Тимошенко 2 <g/> ) <g/> , книжка зберігає такі характеристичні особливості галицького правопису <g/> , як уживання Ї<Ѣ <g/> , і ( <g/> дїд <g/> ) <g/> ; відокремлене писання частки ся з дієсловами <g/> ; знак м'якшення після зубного між двома паляталізованими приголосними ( <g/> сьвіт <g/> ) \ у морфології — закінчення -ий в родовому відмінку множини іменників на приголосний ( <g/> копий <g/> , грудий <g/> , а не коней <g/> , грудей <g/> ) <g/> ; а надто віддання літер д та і у чужомовних словах ( <g/> біольогія <g/> ) ( <g/> Тимошенко 2 <g/> , 336 <g/> , 338 <g/> , 343 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Керівне слово ( <g/> в поданому реченні веде <g/> ) може мати ще й інші керування ( <g/> напр <g/> .
doc#53 Його тексти не були пристосовані до вивчення абетки <g/> , ці тексти були мало приступні початківцеві <g/> , чи то дорослому <g/> , чи дитині <g/> , впадала в око непослідовність у написаннях слів ( <g/> в світи — в світі <g/> , пристаньще тощо <g/> ) <g/> .
doc#9 Поза тим можна сказати <g/> , що жадної географії поширення слів ( <g/> Вортґеоґрафі <g/> ) ми не маємо <g/> .
doc#9 приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .
doc#9 Коли виділимо окремо чужі слова ( <g/> Гумбольдт <g/> , де Сассюра <g/> , поета <g/> , патас <g/> , модерністи <g/> , позитивні <g/> ) <g/> , то матимемо акання в таких позиціях <g/> : на початку слів <g/> : означає <g/> ; безпосередньо перед наголосом <g/> : наостанку <g/> , тварити <g/> , сопілки <g/> , не пра це <g/> , громадськості <g/> , перед наголосом <g/> , але не безпосередньо <g/> : розглядати <g/> , не дозволяє <g/> , разпрозорились <g/> ; після наголосу <g/> : засоби <g/> , повна <g/> , в залежності <g/> , приростка <g/> , можливості <g/> . </p>
doc#40 В останньому випадку можна говорити про початок зростання двох слів в одне <g/> , про початок творення складеного слова ( <g/> див <g/> .
doc#40 Тут авторське пояснення інтонаційно так затушковується <g/> , що наближається з цього погляду до вставного речення або навіть вставних слів ( <g/> див <g/> .
doc#40 Частина з них перебуває ще на проміжній стадії сполучних слів ( <g/> див <g/> .
doc#40 , можна вжити складне речення з сполучним словом який <g/> : « <g/> Я з махорки курив « <g/> сигарети« <g/> , до яких ще на фронті звик« <g/> , одначе в письменника ми знаходимо замість сполучного слова ( <g/> до <g/> ) яких сполучник що і займенник ( <g/> до <g/> ) них <g/> : « <g/> Я з махорки курив « <g/> сигарети« <g/> , що до них ще на фронті звик <g/> » ( <g/> Сос <g/> .
doc#40 Важить і те <g/> , що в сучасній українській мові службові слова ( <g/> до яких певною мірою належать і дієслівні зв'язки <g/> ) виступають посередниками в зв'язку повнозначних слів тільки при керуванні <g/> , мова не знає троєслівного узгодження <g/> .
doc#9 Іноді І. Нечуй-Левицький пропонує явні русизми ( <g/> взрив замість вибух <g/> ) <g/> , а особливо цікаві ті випадки <g/> , де він замість того слова <g/> , яке вважає за галицьке <g/> , пропонує сам якраз галицьке слово ( <g/> добуток <g/> , стосунки <g/> , почасти назвище <g/> ) <g/> .