Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 Русанівський відкидає потребу мати літеру ґ посиланням на те <g/> , що за Правописом 1928 року <g/> , щоб правильно вживати цієї літери в певному слові <g/> , треба було знати в запозичених словах <g/> , з якої мови зроблено позику і коли <g/> .
doc#40 <p> До фонетичних ознак <g/> , які вказують на чуже походження даного слова <g/> , належить наявність звуків або звукосполучень <g/> , які в нашій мові не трапляються взагалі або в певних становищах <g/> .
doc#12 : ідея <g/> , історія <g/> , Ісляндія <g/> ; </p><p> б <g/> ) в кінці невідмінних слів <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Прислівники <g/> , утворені від прикметників <g/> , стоячи перед прикметником або прислівником <g/> , що теж виведений з прикметника <g/> , мають нахил зліплюватися в одне складене слово <g/> , напр <g/> .
doc#72 , грузовик <g/> , чужак <g/> , пригород <g/> , рисистий <g/> ; часто з кількох синонімів подано лише ближчий до російського слова <g/> , напр <g/> .
doc#37 Одне слово <g/> , наукове життя ледве тліло <g/> , наукові з'їзди були неможливі <g/> , наукові видання <g/> , зокрема журнали <g/> , майже не існували <g/> .
doc#64 І далі Любченко прямо засуджує це <g/> : « <g/> Чудна і просто погана вдача всіх оцих людей — одне слово <g/> , обивательщина <g/> » <g/> .
doc#99 Це кінець епохи <g/> , втрата місця <g/> , де якось жилося <g/> , девальвація вартостей <g/> , слів <g/> , понять <g/> , захитання раси <g/> , нації <g/> , культури <g/> .
doc#40 <p> Через те <g/> , що при дифтонгізації початкове у- <g/> , і- ніби втрачаються словом <g/> , творячи звукову єдність з попереднім словом <g/> , постала звичка взагалі додавати або відкидати на початку деяких слів і- і у- ( <g/> о- <g/> ) <g/> , потворилися варіянти слів з початковими і- <g/> , у- ( <g/> о- <g/> ) і без них <g/> .
doc#72 Так слова <g/> , семантично пов'язані з сільським життям — включаючи рільництво й ремісництво <g/> , — набували нового “ <g/> індустріального <g/> ” значення <g/> , як у випадку виробні ( <g/> первісно “ <g/> майстерня <g/> ” <g/> , згодом — “ <g/> фабрика <g/> ” <g/> , “ <g/> завод <g/> ” <g/> ) чи прогонича ( <g/> первісно — прут <g/> , яким замикали віконниці <g/> , згодом — відповідник до російського болт взагалі <g/> ) ( <g/> Shevelov 1977 <g/> , 255 <g/> ) <g/> .
doc#84 гордість з того <g/> , що от <g/> , і в умовах чужини якісь імпрези маємо <g/> , щось видаємо ( <g/> хори <g/> , танцювальні ансамблі — одне слово <g/> , те <g/> , що понад сто років тому хтось <g/> , чи не князь Шаліков <g/> , назвав « <g/> Малороссія пляшущая <g/> , играющая и поющая <g/> » <g/> ) <g/> ?
doc#40 Дуже часто інтонаційно не відокремлюються звертання і вставні слова <g/> , хоч коми при них мусять стояти <g/> , напр <g/> .
doc#19 Почавши з переспівів народньопоетичних мотивів <g/> , інколи повторюючи Шевченкові засоби <g/> , вони помалу намагаються внести свіжий струм у поетичне слово <g/> , беруться за переклади чужих поетів <g/> , не боячися неологізмів та рідко вживаних слів <g/> , цікавлячись громадською поезією росіян <g/> , пересаджуючи на український ґрунт ліричну манеру Гайне тощо <g/> .
doc#40 Давніше це явище було більш поширене <g/> , і слід цього лишився в вимові й письмі деяких слів <g/> , що в них не відчувається виразно значення кореня <g/> , як от <g/> : будяк ( <g/> корінь бод-е = 'буцає' <g/> ) <g/> , бубоніти <g/> , ( <g/> із бобоніти <g/> ) <g/> , буханка <g/> , буряк <g/> , ґуральня ( <g/> той же корінь <g/> , що в горілка <g/> ) <g/> , парубок ( <g/> той же корінь <g/> , що в робити <g/> ) <g/> , журавель ( <g/> із жоравель <g/> ) <g/> , мачуха ( <g/> із мачоха <g/> ) <g/> , ворушити ( <g/> із ворошити <g/> ) <g/> , полум'я ( <g/> із полом'я <g/> ) <g/> , мармур ( <g/> із мармор <g/> ) <g/> , буркун ( <g/> із боркун <g/> ) <g/> , бузок ( <g/> із бозок <g/> ) <g/> , Юхим ( <g/> із Йохим
doc#12 <p> 4 <g/> , Чергування у — в <g/> , і — й. </p><p> 1. На початку слів у може чергуватися з в <g/> , а і з й. Звичайно у і і ставлять після слова <g/> , що кінчається на приголосний <g/> , а в і й після слова <g/> , що кінчається на голосний <g/> , напр <g/> .
doc#65 нормально в словах <g/> , що мали двічі приголосний р відбувалася дисиміляція р + р в р + л або л + р. Старші римар <g/> , рицар <g/> , парамар <g/> , мурар <g/> , срібро перетворилися налимар <g/> , лицар <g/> , паламар <g/> , муляр <g/> , срібло тощо <g/> .
doc#40 Тоді це було одне слово <g/> , що мало властивість полісемії <g/> .
doc#40 <p> Іменники жіночого роду 1-ої відміни двоскладові мають численну групу слів <g/> , що мають постійний наголос на основі <g/> .
doc#40 Це стосується <g/> , передусім <g/> , до слів <g/> , що окреслюють просторові поняття конкретної <g/> , але не завжди оком схопної оформлености <g/> , а також часові поняття <g/> .
doc#23 Там <g/> , в годы забав <g/> , </p><p> Ребяческой резвости полный <g/> , </p><p> Я видел <g/> : синела <g/> , шумела вода <g/> , — </p><p> Далеко <g/> , далеко <g/> , не знаю куда <g/> , </p><p> Катились все волны да волны <g/> , </p><p> опис дівчини в Козлова ( <g/> « <g/> Графине Завадовской <g/> , урожденной Влодек <g/> » <g/> , 1832 <g/> ) <g/> : </p><p> Твоя красою блещет младость <g/> ; </p><p> Ты на любовь сердцам дана <g/> , </p><p> Светла <g/> , пленительна <g/> , как радость <g/> , </p><p> И <g/> , как задумчивость <g/> , нежна — </p><p> дуже близькі до Петренка абстрактністю образу ( <g/> жаден маляр-реаліст не спромігся б відтворити ці пейзажі <g/> , цей портрет за описами поетів <g/> ) <g/> , використанням слів <g/> , що позначають родові поняття ( <g/> птахи <g/> , метелики <g/> , ліси <g/> , хвилі <g/> , краса — взагалі <g/> ) <g/> , емоційністю порівняння й епітета і — постійною проекцією всього на настрій і душу поета <g/> .