Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Забужко бачить себе в такій загрозі саму і теж кидає в хлань — але що <g/> ?
doc#39 Людина бачить себе ніби центром світу <g/> , але на кожному кроці переконується <g/> , що вона залежить від природи і для природи зовсім байдужа <g/> .
doc#28 Він звик бути сам і поринати « <g/> у хатню тишу і самотню думу <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , але йому тяжко відчувати <g/> , що вже стільки « <g/> літ один німує він у нетрях захололих <g/> » ( <g/> « <g/> Чернишевський у Вілюйську <g/> » <g/> ) <g/> , і він з болем і страхом бачить себе « <g/> старого <g/> , кволого <g/> , забутого всіма <g/> » ( <g/> « <g/> Овідій <g/> » <g/> ) <g/> , Він знудився щоденним сірим побутом <g/> , потребою « <g/> всякдень стрівати на річнім кругу <g/> » все те саме ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) <g/> , а чужа радість у ньому хіба « <g/> лиш нудьгу всередині сколише <g/> » ( <g/> « <g/> Ворожіння <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#81 Бачу себе <g/> , високого й украй схудлого <g/> , в ярмулці від південного сонця <g/> , в чорному безформному піджаку й мішкуватих штанях <g/> , у білій сорочці на випуск і підперезаній тонким паском — я тоді дуже соромився носити сорочку заправлену в штани <g/> , мені здавалося <g/> , що це майже так само <g/> , як ходити з голим животом <g/> .
doc#31 <p> « <g/> Тепер <g/> , коли нашу фортецю атакують з кількох боків <g/> , коли ми навіть не встигаємо відповідати на всі ті чистоплотні і нечистоплотні брошурки й статті <g/> , що ними обстрілюють нас <g/> , — тепер ми <g/> , як то кажуть <g/> , беремо себе в руки і спокійно продовжуємо наступ <g/> …
doc#16 Але воно не мало доступу до глибин української духовости <g/> , воно було багато чим чуже українській духовій традиції <g/> , воно виросло в основному на зразку російського большевизму <g/> , будуючи себе за законом протилежности <g/> , — і тому перемогти свого ворога воно не могло <g/> . </p>
doc#79 Вона не бунтується проти рамок свого життя <g/> , бо вона знайшла можливість бути собою в цих рамках <g/> . </p>
doc#98 , утратили своє я. Вони прийшли до нас <g/> , стали нашими <g/> , не переставши бути собою <g/> . Це програма єдности <g/> , а не асиміляції <g/> , розчинення в українському морі <g/> . Тут
doc#94 Там <g/> , де нема поняття законности <g/> , там поняття privacy перестає бути собою й стає викликом і сваволею <g/> .
doc#94 Головне <g/> , що несе в собі англійське слово <g/> , — це значення права бути собою <g/> , належати собі <g/> , мати свій дім — свій храм <g/> , мати свій світогляд <g/> , свої манери <g/> , починаючи від того <g/> , як людина думає <g/> , і аж до того <g/> , як вона одягається й зачісується <g/> .
doc#21 На Бронксі в себе він поставив якесь мале горно й робив спроби кераміки <g/> .
doc#40 <p> Після того <g/> , розвиваючися й збагачуючися далі <g/> , українська літературна мова вбирала в себе різні елементи — слова <g/> , граматичні форми <g/> , синтаксичні конструкції — з різних українських говірок ( <g/> а також почасти і з чужих мов <g/> ) і таким чином <g/> , зберігаючи свою києво-полтавську основу <g/> , зробилася мовою справді всеукраїнською <g/> , не бувши тотожною ( <g/> як і кожна літературна мова <g/> ) з жадною з українських говірок <g/> .
doc#73 Поезія патетичної деклямації представлена творами Святослава Гординського ( <g/> збірка « <g/> Огнем і смерчем <g/> » <g/> ) <g/> , Івана Багряного ( <g/> збірка « <g/> Золотий бумеранґ <g/> » <g/> ) <g/> , Леонида Полтави ( <g/> збірки « <g/> За мурами Берліну <g/> » <g/> , « <g/> Жовті каруселі <g/> » <g/> ) <g/> , тільки ця деклямативність у Багряного вбирає в себе окремі елементи пісенности <g/> , а в Полтави — то говірної мови з іронічними пуантами <g/> , то романсу <g/> .
doc#59 Ані лінива й розволікла послідовність хронологічно-побутової хронікальности <g/> , ані стрибки від однієї загадкової ситуації до другої <g/> , властиві почасти романтичній прозі <g/> , почасти бульварному романові <g/> , ані аморфність всепоглинаючого натуралістичного роману <g/> , що залюбки вбирає в себе всілякі екскурси — аж до статистичних таблиць включно <g/> , — ніщо це не відповідає тій концепції мистецького твору <g/> , яку прийняв і проголосив Юрій Косач <g/> . </p>
doc#80 У « <g/> Без ґрунту <g/> » Степан Линник вбирає в себе риси російського маляра Н. Реріха <g/> , архітекта Ол <g/> .
doc#40 Одначе після того <g/> , як основні процеси формування літературної мови вже закінчені <g/> , літературна мова дуже неохоче вбирає в себе нові для неї діалектизми <g/> .
doc#10 Натомість західна частина північних говірок <g/> , сусідуючи споконвічно з південно-західніми говірками <g/> , а також під впливом колонізаційного руху з південного заходу ввібрала в себе багато південно-західніх нашарувань ( <g/> 5 <g/> , 130 <g/> , 133 <g/> ) <g/> .
doc#9 Вони були синтезовані в Саксонії <g/> , але німецька літературна мова ввібрала в себе силу елементів з інших діялектів <g/> , що дає дослідникові право говорити про « <g/> елективний склад цієї мови <g/> »lvi <g/> , але не як про лихо <g/> , а як про прикмету високого її рівня <g/> . </p>
doc#9 <p> Отже <g/> , мова Котляревського при своїй виразній полтавській основі ввібрала в себе з літературної традиції чимало чернігівських елементів <g/> .
doc#78 <p> Отже <g/> , мова Котляревського при своїй виразній полтавській основі ввібрала в себе з літературної традиції чимало чернігівських елементів <g/> .