Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 Як Мойсей <g/> , що </p><p> Для свойого народу </p><p> Лиш одну бачить ясну мету — </p><p> Незалежність <g/> , свободу ( <g/> VII <g/> , варіянт <g/> ) <g/> , — </p><p> так Франко років « <g/> Мойсея <g/> » не тільки розумів <g/> , що « <g/> національно-економічні питання самі собою <g/> , з залізною консеквенцією <g/> , пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійности <g/> » ( <g/> « <g/> Поза межами можливого <g/> » <g/> , 1900 <g/> ) <g/> , і дотримувався « <g/> поняття нації як чогось органічного <g/> , історично конечного <g/> , нерозривного і вищого над усяку територіяльну організацію <g/> » ( <g/> « <g/> Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова <g/> » <g/> , 1906 <g/> ) <g/> , але й вітав цей рух <g/> , це змагання і вважав себе за їхнього пророка і їхнього скромного робучого каменяра <g/> . </p>
doc#18 свойого народу </p><p> Лиш одну бачить ясну мету — </p><p> Незалежність <g/> , свободу ( <g/> VII <g/> , варіянт <g/> ) <g/> , — </p><p> так Франко років « <g/> Мойсея <g/> » не тільки розумів <g/> , що « <g/> національно-економічні питання самі собою <g/> , з залізною консеквенцією <g/> , пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійности <g/> » ( <g/> « <g/> Поза межами можливого <g/> » <g/> , 1900 <g/> ) <g/> , і дотримувався « <g/> поняття нації як чогось органічного <g/> , історично конечного <g/> , нерозривного і вищого над усяку територіяльну організацію <g/> » ( <g/> « <g/> Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова <g/> » <g/> , 1906 <g/> ) <g/> , але й вітав цей рух <g/> , це змагання і вважав себе за їхнього пророка і їхнього скромного робучого каменяра <g/> . </p>
doc#19 Це вже до пізніших літ стосуються його слова про потяг до літературної праці і систематичну роботу над складанням словника української мови <g/> , з скептичною оцінкою наслідків його праці <g/> : констатуючи <g/> , що « <g/> не робимо навіть того <g/> , що можна б робити безперечки <g/> » <g/> , І обвинуваючи себе в листі / ниського <g/> : « <g/> Дуже я не хапкий <g/> , дуже таки лінивии <g/> .
doc#19 Людина ця не тільки фактично була <g/> , а і відчувала себе нащадком запорізьких козаків <g/> ! </p>
doc#20 Я аж ніяк не беруся подавати себе як представника американізму <g/> , ні в фактичному стані <g/> , ні в намірах <g/> .
doc#22 І <g/> , мабуть <g/> , так само не випадково <g/> , остання література <g/> , що взялася за тему Дон Кіхота <g/> , була передвоєнна американська <g/> , література нації <g/> , що так довго вважала себе за забезпечену від недуги сучасності <g/> , найпевнішу себе й найбагатшу <g/> .
doc#23 Жадного видового поняття в цих поезіях <g/> , він говорить про птахів взагалі <g/> , про квіти взагалі <g/> , — і тільки для того <g/> , щоб перейти до власних переживань і думок <g/> , себто до себе <g/> .
doc#24 Діялектика протиріч <g/> , рух настрою й думки — від невиразного творчого неспокою в « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » через спостереження страждань жінки з цвинтаря в « <g/> Мелодрамі <g/> » до знайдення себе в єднанні з українським степом ( <g/> « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> ) <g/> , до переборення всього пасивного <g/> , кволого <g/> , прогнилого ( <g/> « <g/> Сеанс індійського Гастролера <g/> » <g/> ) — йдуть однією лінією кристалізації характеру й настрою нового <g/> , свідомого себе і свого місця в житті українського інтелігента <g/> .
doc#26 <p> Розрахувавшися так з російською книжкою <g/> , протиставивши себе тій традиції <g/> , Шевченко перекидає церковнослов'янський місток — « <g/> Начнем же уже ( <g/> мало б бути <g/> , мабуть <g/> , убо <g/> .
doc#27 Молодесенькій Милорадовичівні він писав про її потенційного жениха <g/> , що такі « <g/> лізуть женитись <g/> » <g/> , він писав про себе <g/> : « <g/> Підняв я Вас на висоту <g/> , на котрій Вам і не снилось бувати <g/> !
doc#27 Кажучи словами Віктора Петрова <g/> , « <g/> в великих містах Европи він почув себе людиною чужою <g/> , людиною інших смаків <g/> , інших умов і іншого життєвого темпу <g/> …
doc#27 Але релігія завжди ставить себе вище від поезії <g/> , а віра в слово була Кулішевою релігією <g/> . </p>
doc#28 Ще владно маніфестує себе символізм <g/> .
doc#30 »4 <g/> , після чого буде <g/> , як передбачено <g/> , « <g/> the rest is silence <g/> »5. </p><p> А тим часом мої харківські « <g/> краяни <g/> » закликають мене готуватися до мого дев'яностоліття <g/> , або як сказали б мої спільнольвів'яни <g/> , дев'ятдесятиліття <g/> , хоч я ніяк не можу уявити себе за півтора року <g/> ; — з чим на місці вас <g/> , [ <g/> один рядок забитий <g/> .
doc#31 Хоч символічно-узагальнююче -енко <g/> , як Хвильовий волів називати своїх опонентів <g/> , виразно стосувалося тільки до Яковенка ( <g/> всупереч твердженню Маланюка <g/> ) <g/> , Пилипенко був готовий добровільно прийняти його на себе <g/> . </p>
doc#31 В її тогочасному стані вона для нього « <g/> Хохландія <g/> » ( <g/> с. 101 <g/> ) <g/> , « <g/> країна рабської психології <g/> » ( <g/> с. 50 <g/> ) <g/> , де живеш « <g/> серед дикунів <g/> » ( <g/> с. 52 <g/> ) <g/> , де панує « <g/> культурне позадництво <g/> » ( <g/> є. 50 <g/> ) і де « <g/> без російського дириґента наш культурник не мислить себе <g/> » ( <g/> с. 50 <g/> ) <g/> .
doc#33 Організовану оборону села взяв на себе « <g/> Плуг <g/> » <g/> , – але чи це була література <g/> ?
doc#34 <p> У сюжеті спустошення людської душі показане безмежною пасивністю людини <g/> , коли вона бачить загибіль сусіда чи близького <g/> , і не допомагає <g/> , коли вона навіть сама себе не рятує <g/> , коли вона навіть іде на службу ворогові ( <g/> Скакун <g/> ) <g/> , а рятується тільки в смерть <g/> , — чи це буде сліпий бунт Євгена Шияна або Полікарпа Скакуна <g/> , чи самогубство Тимоша Клунка <g/> .
doc#35 ) <g/> , але чимраз більше виходить на передній плян і той тип <g/> , який існував може завжди <g/> , але досі перебував у тіні і не смів голосно себе заявити <g/> , тип людини <g/> , що сама приборкує свої сили і шукає порятунку свого <g/> , — так <g/> , уже тільки свого <g/> , існування у вростанні в систему московської рабсько-холопської держави <g/> .
doc#36 Про смерть дружини Ґе оповідає <g/> : « <g/> Я не тямив себе з жаху й горя <g/> , однак лишався вірний собі <g/> , не міг не дивитися <g/> , не міг не бачити її очима художника <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .