Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Її підказує сам поет <g/> .
doc#4 Скоріше чи пізніше він дасть формулювання <g/> , в якому сам <g/> , свідомо чи несвідомо <g/> , схоплює найяскравішу рису <g/> , власне <g/> , сутність свого бачення світу <g/> , своєї виокремлености з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> .
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#4 З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> .
doc#6 Сам він не без гордости оповідає <g/> , що після першого мистецького й комерційного успіху він спромігся завести собі капелюх <g/> , придбати авто ( <g/> фольксваген <g/> !
doc#6 Він не приховує <g/> , що багато картин він малював з фотографій <g/> , які попередньо сам робивi <g/> , рідше — інші <g/> .
doc#6 Так <g/> , на картині “ <g/> Пізнє літо на Центральному Острові <g/> ” ( <g/> з торонтської серії <g/> ) двоє Куриликових дітей з'являються <g/> , як він сам зазначає <g/> , двічі <g/> , бо тут скомбіновано дві фотографії <g/> : на передньому пляні вони дивляться в глиб картини <g/> , а на задньому пляні вони ж таки дивляться на ту саму сцену вперед <g/> , річ не можлива за законами простолінійного часу й простору <g/> .
doc#6 Тому <g/> , зокрема <g/> , Курилик <g/> , стало виставляючися в галерії Айсікса в Торонто <g/> , що була осередком абстрактного малярства <g/> , ніколи не пішов до абстракцій сам <g/> , хоч з філософського погляду абстракція так само може вести до сутности <g/> , як і фігуративне відтворення світу <g/> . </p>
doc#6 У його автобіографії Хтось був з ним і в ньому <g/> , але в дійсності Він був радше коло нього <g/> , і сам Курилик у слові не завжди був тим <g/> , чим він був у дійсності <g/> .
doc#6 Тут зроблено спробу індивідуалізувати обличчя апостолів <g/> , також Пілата <g/> , і <g/> , звичайно <g/> , Христа <g/> , про що <g/> , зрештою <g/> , сам мистець пише <g/> .
doc#6 Саме з накладення одне на одне цих двох психологій <g/> , цих двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої постав його світогляд і своєрідність його мистецтва й навіть його особи <g/> . </p>
doc#6 До самих “ <g/> Страстей Христових <g/> ” <g/> , як він сам каже <g/> , він виконав коло 800 рисунків <g/> .
doc#6 ) <g/> , була його порятунком або такою він сам хотів її бачити <g/> .
doc#6 Сам конфлікт — типовий для нашого часу <g/> .
doc#6 <p> iv Характеристичний тут уже сам вибір теми <g/> .
doc#9 А пізніші роки позначені впливами Шевченка <g/> , і його генієві коряться тоді всі1. </p><p> Правда <g/> , сам Шевченко охоче приймав у свою поетичну мову критично пересіяні елементи — і лексичні <g/> , і фонетично-морфологічні — різних українських діялектів <g/> .
doc#9 Сам Є. Сакун пише про це так <g/> : « <g/> З'їздивши сливе усю Україну й прислухавшись до говорів її <g/> , дійшов'єм2 до гадки <g/> , що нам потрібно задля розвою нашої літератури писати українською мовою <g/> , а не яким-небудь з українських говорів <g/> .
doc#9 <p> З абстрактної лексики <g/> : </p><p> « <g/> Одягнись у сяєво й перепих <g/> » ( <g/> І <g/> , 391 <g/> ) <g/> ; « <g/> Право зверхности сам Вельзевул їм пише <g/> » ( <g/> II <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; « <g/> Нехтував страшну свою потугу <g/> » ( <g/> II <g/> , 57 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 <p> Тільки в дуже небагатьох випадках можна висунути припущення <g/> , що П. Куліш те чи те слово міг сам безпосередньо позичити з галицьких говірок <g/> , зокрема гірських <g/> , хоча безперечно <g/> , що при ближчому знайомстві з ними він знайшов би там багатющий матеріал <g/> , відповідний до його програми архаїзації мови <g/> .
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .