Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#74 <p> Тепер таку поставу рішуче відкидають <g/> , оскільки вона <g/> , мовляв <g/> , ховає в собі натяк на нижчий ступінь розвитку української культури й мови і передбачає їхнє заникання при змаганні з <g/> , мовляв <g/> , вищою культурою й мовою російською <g/> , як це зформульовано в « <g/> теорії боротьби двох культур <g/> » <g/> , яку офіційно приписувано Д. Лебедеві <g/> , усуненому з України одночасно з Квірінгом 1925 року <g/> .
doc#72 , що бачать в українській самостійності не так умови для культурного розвитку українського народу <g/> , як умови для свого власного бюрократичного панування <g/> " <g/> , так 1923 р. він не схилявся до проголошення української мови державною і до її поширення коштом російської <g/> .
doc#45 Він не міг не бачити загрози розпаду і української культури <g/> , загрози поглинення української мови російською <g/> .
doc#45 В батьківському домі мовою щоденного вжитку була українська <g/> , у його власному в Харкові віддавна стала російська <g/> .
doc#95 Глибинно <g/> , в коренях <g/> , у припливі свіжих сил із села Харків лишався українським <g/> , на поверхню пнялися поруч українських пагонів російські <g/> .
doc#72 Однак <g/> , якщо 1933 р. відкрито “ <g/> сорок нових театрів <g/> ” ( <g/> “ <g/> Нариси <g/> ” 407 <g/> ) <g/> , то можна з певністю припустити <g/> , що з них більшість — коли не всі — були російські <g/> . </p>
doc#73 Широкий огляд української підсовєтської літератури років війни і повоєнних <g/> , який зробив Юрій Бойко <g/> , був доповнений невеликою <g/> , але елеґантною доповіддю Євгена Маланюка про виключення зі спілки совєтських письменників Анни Ахматової і Михайла Зо- щенка і про вагу цього факту в переорієнтації совєтської літератури з імперської на суто російську <g/> .
doc#65 <p> Від 1933 р. це прирівняння чужих слів до російської їх форми було розтягнене назад <g/> , до слів <g/> , позичених ще перед тим у формі <g/> , дещо відмінній від російської <g/> .
doc#72 Такий стан — прикметна риса всіх радянських літератур того часу <g/> , 59 але людські втрати української літератури розмірно були вищі <g/> , ніж <g/> , скажімо <g/> , російської <g/> .
doc#65 Тарасюк запевняє нас <g/> , що заперечення нем'якшення не змінює системи голосних фонем української мови і не робить цієї системи копією російської <g/> .
doc#54 Але саме російського <g/> .
doc#70 <p> Усі правописи <g/> , починаючи від 1933 року <g/> , • відкинули цю постанову <g/> , але так само іґнорували живомовні процеси <g/> , силкуючись тепер за всяку ціну наближати українську мову до російської <g/> .
doc#81 Розмовною мовою в нашій установі була виключно російська <g/> .
doc#76 Лишалося тільки пробувати знешкодити їх <g/> , звівши на щабель примітивізму й етнографізму і пропагуючи ідею вищости мови й культури російської <g/> .
doc#72 Це було тим легше <g/> , що впорядники взагалі не виявляли замилування до синонімів <g/> , щоб не творилося враження <g/> , що українська мова може бути багатша на слова й семантичні відтінки <g/> , ніж російська <g/> .
doc#81 Чи переклад був зроблений з російської <g/> ?
doc#81 Поза тим <g/> , слід у пам'яті лишили деякі чужі фільми — німецькі « <g/> Вар'єте <g/> » з Емілем Янінµсом і « <g/> Симфонія великого міста <g/> » і російський « <g/> Людина з ресторану <g/> » з Михайлом Чеховим <g/> .
doc#65 Звичайно <g/> , замовчана суть дискусії про ґ зовсім не в низькій частоті й дублетах <g/> , а в тому <g/> , про що Русанівський не згадує <g/> , — що ґ нема в російській абетці <g/> .
doc#72 Не один <g/> , </p><p> хто кінчив російську або польську школу <g/> , кого виховано в російській чи польській культурі <g/> , повернувся до української <g/> .
doc#25 Російська академія наук вибрала його своїм членом-кореспондентом головне на підставі цієї праці <g/> .