This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 | достоту тій визначальній рисі кращих | поезій | Стуса <g/> , яка полягає <g/> , як уже сказано <g/> , в тому <g/> , щоб |
doc#68 | навіть не включав би їх до своєї збірки <g/> . Таких | поезій | небагато <g/> , і вони не потребують критичного |
doc#68 | деталі й базарно-вуличну мову <g/> , і тоді в збірці | поезій | знаходимо кусні тільки злегка ритмізованої |
doc#68 | навіть графічні особливості Стусових | поезій | <g/> . Багато поетів починають рядок великою |
doc#81 | П. Г. Тичини <g/> » <g/> , а будувалася праця на збірці | поезій | Тичини « <g/> Партія веде <g/> » <g/> . Тема мала свій ризик <g/> . |
doc#99 | мови й ритмів <g/> , рідкісну в щойно другій збірці | поезій | <g/> . ( <g/> Першою була « <g/> Диригент останньої свічки <g/> » <g/> , |
doc#7 | до примітивізму селюка <g/> , що зводять українську | поезію | з європейського рівня <g/> . Тим часом так звані |
doc#19 | раттю — вчену громаду <g/> . Він закінчує | поезію | словами <g/> : </p><p> Як стануть у лаву такі вояки <g/> , </p><p> То більш |
doc#19 | , Україно <g/> , </p><p> Оце твої діти <g/> . </p><p> Т. Шевченко </p><p> Коли про | поезію | Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не |
doc#21 | секретар <g/> , а як редактор <g/> . Коли я нагадав йому про | поезію | Леоніда Лимана <g/> , що була в редакційному |
doc#26 | наших міркувань мусімо ще раз кинути оком на | поезію | « <g/> На вічну пам'ять Котляревському <g/> » <g/> . Контраст |
doc#28 | ) <g/> , то це не підносить поезію Филиповича над | поезію | Миколи Зерова <g/> . Може навіть навпаки <g/> . Бо поезія |
doc#29 | поезії <g/> » <g/> . Так <g/> , вони любили українську | поезію | тих і трохи раніших років <g/> , — не боязких |
doc#33 | віку дотепер <g/> » <g/> , вона навчила його цінити | поезію | осени <g/> , вона перша зрозуміла його власну вдачу й |
doc#33 | тверезою <g/> , він ніколи не збивається в « <g/> Місті <g/> » на | поезію | в прозі – вічна біда нашої прози <g/> . Це йому |
doc#34 | лежить у мистецькій методі Осьмачки <g/> . Пише він | поезію | чи прозу <g/> , — він однаково лишається поетом <g/> . Для |
doc#47 | писана співаночка <g/> . І далі поетка об'єктивізує | поезію | <g/> , роблячи її ліричним героєм не я <g/> , а ти ( <g/> чув ти |
doc#47 | що все життя Лятуринська намагалася через свою | поезію | збудувати навколо себе уявний світ <g/> . </p><p> Травма <g/> , |
doc#49 | , що наскрізним образом проходить крізь усю | поезію | — колишучи куряву над сірим шляхом і нахиляючи |
doc#49 | тополі <g/> . </p><p> Тому і перший вихід батька на шлях ( <g/> і в | поезію | <g/> ! <g/> ) <g/> , який можна було б сприйняти емпірично <g/> : </p> |