Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 1967 р. засновано періодичне видання <g/> , малого розміру <g/> , малого накладу й малої періодичности <g/> , “ <g/> Питання мовної культури <g/> ” <g/> , а 1971 р. воно дістало нову назву <g/> , дещо іншого звучання — Рідне слово <g/> .
doc#68 <p> Досі тут не згадувано окремої групи Стусових поезій <g/> , що їх можна б назвати <g/> , за означенням Франческо Фльори <g/> , герметичними <g/> , напрям <g/> , що веде свої початки чи не від Стефана Малярме <g/> , а в нас найкраще репрезентований творчістю Олега Зуєвського <g/> .
doc#27 Парадоксальність ситуації полягає в тому <g/> , що багатьма боками своєї політичної програми <g/> , якщо так його погляди назвати <g/> , Куліш куди ближчий до панівних тепер поглядів у радянській імперії <g/> , ніж Шевченко <g/> .
doc#12 <p> 4. Божі та святі назви <g/> , назви свят <g/> , церковних відправ <g/> , постів <g/> , манастирів і образів <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 6. Власні географічні назви <g/> , напр <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#81 Ті потенційні державні мужі <g/> , кого я тут назвав <g/> , не бичували наших людей « <g/> степової вдачі <g/> » <g/> , бо це бичування практично нікуди не веде <g/> .
doc#63 Тому не всіх <g/> , кого треба <g/> , названо <g/> , не всі цитати наведено <g/> .
doc#23 <p> Скільки речей тут названо <g/> , не конкретизуючи <g/> , і як виразно підкреслено залежність усього сприймання від того <g/> , що є в душі поетовій <g/> ! </p>
doc#5 Ми знаємо <g/> , що Марта Висоцька мешкає на Жилянській вулиці <g/> , а Льова Роттер на Печерську <g/> , на Арсенальній <g/> , але це тільки назви <g/> , орієнтири <g/> , а не образи <g/> .
doc#19 Уже оповідання « <g/> Три мандрьохи <g/> » <g/> , з якого зберігся тільки початок <g/> , густотою своїх фарб <g/> , що межує з натуралізмом <g/> , виточеною характеристикою героїні Насті Халабурдихи <g/> , досконалістю діялогу показує нам <g/> , скільки ми втратили <g/> , не зберігши багатьох прозових творів Мовиних <g/> , що від них лишилися <g/> , скільки знаємо <g/> , самі назви <g/> , подані в нотатці М. Комарова про літературну спадщину Мови ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> , жарт на одну дію <g/> ; драма без назви <g/> ; оповідання <g/> : « <g/> Чабани <g/> » <g/> , « <g/> Шептуха <g/> » <g/> , « <g/> Сякий-такий журавель <g/> » <g/> , « <g/> Сердитий попітар <g/> » <g/> , « <g/> Каторжний <g/> » <g/> , « <g/> Катеринщина <g/> » <g/> , « <g/> Роботяги і злодії <g/> » <g/> , « <g/> Горпина Погибиха і Вівдя Тараниха <g/> » <g/> , « <g/> Городовик <g/> » — останні п'ять разом з « <g/> Трьома мандрьохами <g/> » об'єднані в цикл « <g/> З пам'яткової книжки слідчого судді <g/> » <g/> ) <g/> , В них <g/> , мабуть <g/> , широко відбився своєрідний побут української
doc#31 Ці чотири назви <g/> , попри всю їх прив'язаність до обставин свого часу і застарілість багатьох окремих пасусів <g/> , — ввійшли до скарбів українського духу <g/> . </p>
doc#26 Післямовна « <g/> передмова <g/> » перегукується зі вступним <g/> , без назви <g/> , розділом « <g/> Гайдамаків <g/> » <g/> , і разом вони становлять те <g/> , що пізнішою термінологією слід і можна назвати літературним маніфестом <g/> .
doc#72 Українською мовою вийшло 242 назви <g/> , російською — 25.526 <g/> , польською — 1.664 <g/> , єврейською і староєврейською разом — 965 <g/> , німецькою </p><p> 19. Ігнатієнко ( <g/> 1926 <g/> , 50 <g/> ) підсумовує стан української преси після 1905 року в такій таблиці <g/> : </p><p> Рік </p><p> Загальне число </p><p> Число видань на </p><p> Число видань на </p><p> українських періодичних </p><p> підросійській </p><p> підавстрійській </p><p> видань </p><p> Україні </p><p> Україні </p><p> 1905 </p><p> 39 </p><p> 7 </p><p> 28 </p><p> 1906 </p><p> 81 </p><p> 32 </p><p> 37 </p><p> 1907 </p><p> 51 </p><p> 11 </p><p> 34 </p><p> 1908 </p><p> 47 </p><p> 9 </p><p> 33 </p><p> 1909 </p><p> 59 </p><p> 11 </p><p> 37 </p><p> 1910 </p><p> 84 </p><p> 14 </p><p> 49 </p><p> 1911 </p><p> 104 </p><p> 16 </p><p> 59 </p><p> 1912 </p><p> 95 </p><p> 16 </p><p> 51 </p><p> 1913 </p><p> 48 </p><p> 17 </p><p> 21 </p><p> 1914 </p><p> 42 </p><p> 16 </p><p> 16 </p><p> — 920 <g/> , лотиською — 608 <g/> , естонською —
doc#49 Своєрідна <g/> , можна назвати <g/> , синперспективність <g/> , сполучення кількох перспектив в одній картині <g/> .
doc#84 Босяцтво <g/> , блатняцтво <g/> , батярство <g/> , уркацтво — чи як там його ще назвати <g/> , стало останнім притулком індивіда <g/> .
doc#40 Неповне узгодження прикметника з іменником буває <g/> : </p><p> 1. Коли два прикметники в однині <g/> , що стосуються до різних предметів однієї назви <g/> , стоять при іменнику в множині <g/> , </p><p> напр <g/> .
doc#47 <p> Якби частини твору мали назви <g/> , то <g/> , мабуть <g/> , вони були б більш-менш такого характеру <g/> : Вступ 1. Вартість людини — найвища вартість <g/> ; Вступ 2. Безсторонність літописця <g/> ; Глава І. Утрата дому — кара Божа <g/> ; II <g/> .
doc#44 Новий стиль — він ще не має назви <g/> , ще не витворив свого -ізму <g/> , - може допускати буяння метафор <g/> , як у Рубчака <g/> , може хизуватися повною оголеністю від будь-яких поетизмів <g/> , як у Смотрича <g/> , але в усіх своїх проявах він відкидає беззастережно штампи символістичної й неоклясицистичної поезії <g/> , бляшану умовність голосної або псевдоінтимної реторики <g/> .
doc#6 Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне називання <g/> , і в голляндських жанристів XVII сторіччя <g/> , таких як Стен <g/> , тільки врядигоди знаходимо приказкові назви ( <g/> приміром <g/> , Soo de ouden songen <g/> , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , так молоді дудять <g/> ” <g/> .