This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 | на диференціяцію і та и <g/> , але в позичених до XV ст <g/> . | маємо | послідовно и <g/> : гвинт <g/> , шпиталь <g/> , мистець <g/> , квиток |
doc#97 | російських полководців <g/> , на морі й на суходолі <g/> . | Маємо | тут Суворова <g/> , Кутузова <g/> , Нахімова <g/> , Єрмолова — |
doc#36 | значно вільніше <g/> , ніж остаточні варі- янти <g/> . | Маю | на оці такі шкіци <g/> , як « <g/> Христос перед Анною <g/> » ( |
doc#17 | . Тим часом паралельність 1 дії з 3 <g/> , а 2 з 4 | має | в п'єсі велике художнє і політичне значення <g/> . У 1 |
doc#26 | нема <g/> . Вона тільки говорить <g/> , що мова « <g/> Енеїди <g/> » | має | багато русизмів або що цей твір взорова- ний на « |
doc#58 | правда образу і правда мистецтва <g/> . </p><p> Авторка | має | не таку часту властивість писати значущими |
doc#92 | розміром рецензій <g/> , чи <g/> , може <g/> , в декого з авторів | маємо | просто справу із знеохотою прочитати від |
doc#84 | , і імена Курбаса <g/> , Ґрановського <g/> , Ахметелі | мають | усі підстави стояти поруч <g/> . 1 так їх оцінила |
doc#92 | Білодіда до дії <g/> . Твердячи <g/> , що вимоги Білодіда | мають | розглядатися як етичні <g/> , а не політичні <g/> , |
doc#32 | трохи більшає — і — це квітень 1952 — Академія вже | має | дві кімнати <g/> , але в подібній ділянці <g/> , на 26-й |
doc#40 | займенники в окличних реченнях взагалі | мають | переважно афективно-підсильне значення <g/> , |
doc#81 | мені характеристику <g/> . Він сказав <g/> : </p><p> — Я бачу <g/> , ви | маєте | в собі данські риси <g/> . Раз у Копенгаµені я йшов |
doc#63 | відносинах <g/> … Належте до певної групи — і <g/> … ви | маєте | патент на істину <g/> … Приналежність до гуртка як |
doc#72 | інша <g/> . Тут мовець у кожному окремому випадку | має | вибрати <g/> , котрої з відомих йому мов ужити <g/> . Вибір |
doc#40 | . Наприклад <g/> , українському виразові | маєте | рацію відповідає в російській мові вы правы <g/> ; |
doc#58 | , трагічна без похмурої приречености <g/> . Вона | має | в собі найменше з реквізиту нашої доби <g/> . Вона |
doc#59 | — не справа художньої літератури <g/> ? Вона | має | інше завдання показати образ людини руху — і це |
doc#40 | мови <g/> , вживає асиндетону й паратакси <g/> , але вона | має | і високо розвинену гіпотаксу <g/> . Асиндетон і |
doc#40 | не мають окремо вираженого присудка <g/> , вони | мають | тільки один головний член речення <g/> , який |
doc#22 | забудьмо про дрібні помилки й недогляди <g/> . Вони | мають | значення тільки як загальне тло <g/> , що на ньому |