This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 | де нема нічого <g/> , крім називного відмінка імени <g/> , | знав | тільки афективні Вогонь <g/> ! Злодії <g/> ! Убивця <g/> ! <g/> , |
doc#15 | в точному розумінні слова Травнічек по суті не | знає | <g/> . </p><p> Найбільше відповідних прикладів подано в |
doc#15 | абзаца <g/> , де подано відповідний приклад <g/> , не | знає | називних речень як особливого типу |
doc#15 | . Потебня прямо про це не говорить ( <g/> бо він не | знає | називного речення як категорії <g/> ) <g/> , але натяк на |
doc#15 | [ <g/> " <g/> сходить місяць <g/> " <g/> ) <g/> . [ <g/> М. Пр <g/> . <g/> , с. 32 <g/> ) </p><p> Та коли б я | знав | <g/> , що смерть моя [ <g/> " <g/> що я умру <g/> " <g/> ) <g/> , велів би талярами |
doc#16 | . В історії вирішують чинники об'єктивні <g/> . Хто | знає | <g/> , може Сталін теж думає <g/> , що він |
doc#18 | трагедії Мойсея в тому <g/> , що це він і ніхто інший | знає | майбутнє <g/> , як би він перед тим <g/> , у патосі й інерції |
doc#19 | сімдесятих — дев'яностих років <g/> , що особисто | знав | Мову <g/> : « <g/> Знав Мову як чоловіка вельми здатного <g/> , |
doc#19 | , Куліш і ще раз Куліш <g/> ! Із свідчення М. Комарова | знаємо | <g/> , що в Мови була написана драма « <g/> Куліш <g/> , Байда й |
doc#19 | вихід у минулому <g/> , в поверненні до старовини <g/> . Ми | знаємо | з його поезій <g/> , іцо вихід Мова вбачав то в |
doc#20 | й закінчилося арештом <g/> . Але тоді я цього ще не міг | знати | <g/> , тільки впадала в око їхня нерозлучність <g/> , та ще |
doc#20 | патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p><p> | Знаю | <g/> , що й мої писання викликали обурення в Юрка <g/> , |
doc#22 | п'єсою « <g/> Божевільна з Шайо <g/> » <g/> . Письменник не | знав | української мови і <g/> , напевно <g/> , навіть не чув про |
doc#22 | починається з того <g/> , що у Жіроду героїня наперед | знає | <g/> , хто її союзники <g/> , і не має сумніву <g/> , хто її вороги |
doc#22 | і не має сумніву <g/> , хто її вороги <g/> . У Куліша герой не | знає | <g/> , хто його союзники і хто вороги <g/> , він іде зі |
doc#23 | , ніж конкретні зорові образи <g/> . Ми не | знаємо | <g/> , які дерева ростуть у цих садках і дібровах <g/> , які |
doc#25 | цього підходу був Михальчук <g/> , тепер ледве чи хто | знає | <g/> , — надто тому <g/> , що цей погляд схований у примітці |
doc#27 | Мені ні з ким і порадитись <g/> » ( <g/> до Шевченка <g/> ) <g/> ; « <g/> Ви не | знаєте | <g/> , що я один на світі <g/> ; мене ніхто не розуміє <g/> » ( <g/> до |
doc#28 | високо досконалий продукт <g/> , і читач може й не | знати | <g/> , скільки зроблено експериментів <g/> , поки |
doc#28 | , але занурений у безрух <g/> . Звичайно <g/> , Зеров | знає | <g/> , що є на світі рух <g/> , бурі <g/> , хвилювання <g/> . Але його |