Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 Але конкретним приводом була <g/> , здається <g/> , активна участь Михальчука у праці першої недільної школи з українською викладовою мовою ( <g/> в Києві <g/> , на Жилянській вулиці <g/> ) <g/> . </p>
doc#63 <p> Зрештою <g/> , і в Костецького ця джойсівсько-гемінґвеївська манера — не єдина <g/> , і жанр « <g/> новелі з недоговореннями <g/> » <g/> , « <g/> новелі з прихованими психічними ходами <g/> » <g/> , « <g/> новелі-пісні <g/> » <g/> , що вже має міцні національні в нас традиції від В. Стефаника й М. Черемшини <g/> , через Г. Косинку і Й. Позичанюка — чимраз більше <g/> , здається <g/> , приваблює автора <g/> .
doc#81 <p> Тому <g/> , мабуть <g/> , і коротка шорстка репліка Толі Носова в <g/> , здавалося <g/> , незначущій розмові зі мною впала на вдячний µрунт <g/> .
doc#11 ( <g/> Правда <g/> , Casa Farfarello у Венеції теж тільки ваша <g/> , здається <g/> .
doc#102 Після того лише у 1990 році Ви <g/> , здається <g/> , зустрілися з ним у Києві <g/> ? </p>
doc#64 <p> Глибшим <g/> , ніж він є з першого вигляду <g/> , здається гумористичний віршик Рильського <g/> , присвячений Любченкові <g/> , коли обидва літератори <g/> , виїхавши на полювання <g/> , застрягли в глухому Конотопі <g/> : </p><p> Хоч номінально ми в Европі <g/> , </p><p> В найкращій із її країн <g/> , </p><p> Але фактично — в Конотопі <g/> , </p><p> Що мучить нас <g/> , як сучий син <g/> ! </p>
doc#37 Його вузькі очиці <g/> , негроїдні щільно стулені губи <g/> , опуклі вилиці <g/> , здавалося <g/> , були десь на півдорозі від мавпоїда до людини <g/> , і було щось звіряче в його виступах проти МУРу й проти мене особисто <g/> .
doc#10 Тут одначе вона стояла на хиткішому ґрунті гіпотез <g/> , і не все однаково добре підбудоване в цій теорії <g/> , дещо вимагає <g/> , здається <g/> , перегляду <g/> .
doc#72 Єдиним винятком <g/> , здається <g/> , був “ <g/> Німецько-український словник <g/> ” І. Шаровольського ( <g/> 1929 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#84 Колись Вольтер <g/> , здається <g/> , казав <g/> , що'всяка війна — грабунок <g/> , грабунок і ще раз грабунок <g/> .
doc#46 Правда <g/> , вона <g/> , здається <g/> , трохи й недочуває <g/> .
doc#92 Крім <g/> , звичайно <g/> , радянської Росії <g/> , але й там вона <g/> , здається <g/> , зменшується <g/> » <g/> . </p>
doc#27 Куліш певний <g/> , що він має місію <g/> , що це місія — здвигнути свою націю і що він цю місію може виконати попри всі <g/> , здавалося б <g/> , нездоланні перешкоди <g/> . </p>
doc#81 Можливо <g/> , що там з ним познайомився Булаховський <g/> , що працював там у роках 1917—1921. Коли в Харківському університеті студентів-філологів поділено між українським і російським відділами <g/> , здається <g/> , від 1938 року <g/> , Булаховський запросив Павла Георгійовича на ролю доцента з російського мовознавства до Харкова <g/> , і Стрєлков переїхав <g/> , з двома дітьми — сином і дочкою <g/> .
doc#90 « <g/> Хоча б Денис знав з певністю <g/> , що це буде саме так <g/> , він <g/> , здається <g/> , ні на мить не затримався б зі своєю командою <g/> .
doc#81 Був він <g/> , здається <g/> , з галичан і дуже енерµійний і спритний ділок <g/> .
doc#59 В домі беззастережно панувала російська мова <g/> , пожовклі вже фотографії генералів царської служби лягали на старі козацькі акти — і коли революція 1917 року викинула Галочку разом з батьками за кордон <g/> , їх занесло до осередку російської еміграції Беоґраду <g/> , і ніщо не віщувало <g/> , здавалося <g/> , що в свавільному <g/> , гордому й глумливому дівчаті пробудиться те <g/> , що високим стилем називається голосом крови <g/> . </p>
doc#82 » <g/> , кинуте « <g/> Правдою <g/> » й підхоплене всіма газетами <g/> , здавалося диким <g/> .
doc#19 Але все таки поділ на школи Шевченка й Куліша як робоча гіпотеза <g/> , здається <g/> , може бути корисним <g/> , хоч не треба забувати й про третій напрям <g/> ; народницько-публіцистичну поезію <g/> , що з суго формального погляду була цікавим експериментом де- поетизації поетичної мови ( <g/> Олена Пчілка <g/> , Грабовський та ін <g/> .