Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> Таким чином <g/> , можна твердити <g/> , що <g/> , за винятком загальних міркувань і спостережень дуже загального характеру <g/> , нічого певного про формування і сферу вжитку називних речень у нашій літературі нема <g/> .
doc#15 Тільки наявність дальших безперечно предикативних прикметників глибоке <g/> , просторе та широке <g/> , з якими два перші прикметники становлять ряд <g/> , примушує з певністю вважати їх за присудки <g/> . </p>
doc#15 І далі він зв'язує подібні називні відмінки з називним самостійним <g/> , себто з називним відмінком <g/> , що ставиться " <g/> цілком самостійно <g/> , не тільки без дієслівного <g/> , але й без будь-якого присудка <g/> " <g/> ; з цього випливає <g/> , очевидно <g/> , що ці конструкції Потебня вважає за дуже стародавні <g/> : недаремно він перекидає від них місток до випадків відокремлення підмета від присудка сполучником а той дідусь та був каліка <g/> .
doc#15 Здебільшого вона підлягає заміні на особове речення з підметом <g/> , що виражає дійову особу <g/> , і з присудком <g/> , вираженим дієсловом <g/> ; дуже часто перероджується вона на безособові речення <g/> , де безособова форма дієслова супроводиться адвербіялізованим предикативним іменником [ <g/> за В. Виноградовим - іменник тут перейшов у категорію стану <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 ] </p><p> ( <g/> І. Котляревський <g/> ) </p><p> Не жаль за сном <g/> , не час <g/> , не можна спать <g/> ! </p>
doc#16 І можна жадати <g/> , щоб література виховувала <g/> , звужуючи і збіднюючи внутрішній світ людини <g/> , тримаючи її в колі раз назавжди встановлених думок і почувань <g/> , не випускаючи за межі цього кола <g/> .
doc#16 І сталося це <g/> , хоч це може здатися дивним <g/> , саме в наслідок його успіхів і в наслідок тієї позитивної ролі <g/> , яку воно за якихось 15 років свого існування відіграло <g/> . </p>
doc#17 Як і його товариші з ВАПЛІТЕ – Микола Хвильовий з « <g/> Вальдшнепами <g/> » <g/> , Григорій Епік з « <g/> Непією <g/> » <g/> , Іван Сенченко з « <g/> Червоноградськими портретами <g/> » <g/> , він прийняв приватно- і державно-капіталістичні прояви періоду НЕПу за остаточний етап виродження революції <g/> .
doc#18 За Франком <g/> , « <g/> капітал і інтелігенція <g/> » нададуть нового обличчя Росії <g/> , ліберали прийдуть до влади <g/> , яким « <g/> вистарчить замість самодержавної особи поставити самодержавну ідею — ідею нероздільности й єдности Росії <g/> , непорушности російського великодержавного становища <g/> » ( <g/> с. 13 <g/> ) <g/> .
doc#19 Правда <g/> , поділ Слова на частини в Мовиному перекладі тільки частково збігається з поділом Потебні <g/> , і в інтерпретації темних місць тексту Мова не йде за Потебнею <g/> .
doc#19 Звичайно <g/> , ні один театр не міг би за вечір показати такий довжелезний твір <g/> . </p>
doc#19 Згадаймо для порівняння з « <g/> Причепи <g/> » Нечуя- Левицького сцену появи свині на балі <g/> , влаштованому Зосею в саду <g/> : </p><p> « <g/> З кущів вистромила рило здорова чорна свиня <g/> , нюхала на повітрі <g/> , а за нею з кущів посипались <g/> , як зайці <g/> , поросята <g/> .
doc#22 За тим <g/> , щоб самим <g/> , заново <g/> , в поті чола свого і в крові життя свого віднайти свій ґрунт <g/> , щоб ґрунт цей був завойований і здобутий <g/> , а не безжурно успадкований <g/> ? </p>
doc#22 Бо такий шлях пройшло людство від « <g/> На камені <g/> » до « <g/> Стромболі <g/> » <g/> , від Коцюбинського до Росселіні <g/> , від туги бідної дівчини за рідними горами до обговорення проблеми діпі на міжнародних конференціях менеджерів і дипломатів <g/> . </p>
doc#22 Вони за єдність усього світу <g/> , за те <g/> , щоб увесь світ зробити однаковим <g/> , уніформованим <g/> . </p>
doc#22 Перший вірш <g/> , написаний ще перед тим <g/> , як він доїхав до Америки <g/> , має таке речення <g/> : « <g/> Спіткатися будем з горем за тим широким синім морем <g/> » <g/> .
doc#22 Ось Харків за їхнього часу <g/> : </p><p> Навколо кипіло житгя <g/> .
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще <g/> , може <g/> , й славу <g/> …
doc#23 Там <g/> , в годы забав <g/> , </p><p> Ребяческой резвости полный <g/> , </p><p> Я видел <g/> : синела <g/> , шумела вода <g/> , — </p><p> Далеко <g/> , далеко <g/> , не знаю куда <g/> , </p><p> Катились все волны да волны <g/> , </p><p> опис дівчини в Козлова ( <g/> « <g/> Графине Завадовской <g/> , урожденной Влодек <g/> » <g/> , 1832 <g/> ) <g/> : </p><p> Твоя красою блещет младость <g/> ; </p><p> Ты на любовь сердцам дана <g/> , </p><p> Светла <g/> , пленительна <g/> , как радость <g/> , </p><p> И <g/> , как задумчивость <g/> , нежна — </p><p> дуже близькі до Петренка абстрактністю образу ( <g/> жаден маляр-реаліст не спромігся б відтворити ці пейзажі <g/> , цей портрет за описами поетів <g/> ) <g/> , використанням слів <g/> , що позначають родові поняття ( <g/> птахи <g/> , метелики <g/> , ліси <g/> , хвилі <g/> , краса — взагалі <g/> ) <g/> , емоційністю порівняння й епітета і — постійною проекцією всього на настрій і душу поета <g/> .
doc#24 <p> Коментар цей дуже дотепний і часто правильний <g/> , але можна закинути йому дві хиби <g/> : твір розглядається тільки як політичний <g/> , майже зігноровано його філософсько-світоглядове настановлення ( <g/> хоч перед цим критик і назвав « <g/> Вертеп <g/> » « <g/> філософським твором <g/> » <g/> ) <g/> ; а в аналізі національно-політичної концепції твору не розкрито <g/> , мабуть <g/> , найголовнішого <g/> : що це за НОВА українська людина <g/> , що це за НОВА Україна <g/> , — в чому їх новість <g/> , не розкрито <g/> , отже <g/> , того <g/> , заради чого Любченко й писав свою « <g/> повість <g/> » <g/> .