Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 Були в нього ( <g/> як і в Шевченка <g/> ) листи <g/> , що мали частину українську <g/> , а частину російську <g/> .
doc#92 що написано в щойно наведеному листі Якобсоновому <g/> . </p><p> Стендер-Петерсен <g/> , 10 жовтня 1962 <g/> : « <g/> Він ( <g/> Якобсон <g/> . — Ю. Ш. <g/> ) був спроможний повідомити <g/> , що під час його
doc#11 Любо побачити <g/> , як хвалькувато — бубаїстичний тон переходив у нього ( <g/> і у вас <g/> ) і перейшов у — хай і далі в іронізмі — у ніжний <g/> , захоплений <g/> , закоханий <g/> , а надто в спогаді-нарисі — есеї про Мюнхен ( <g/> перед Італією і <g/> , мабуть <g/> , перед романом <g/> ) — друкованому в « <g/> Перевалі <g/> » <g/> , 1993 <g/> , 1 ( <g/> і скількома людьми читаному <g/> ?
doc#59 <p> Цей світогляд професора Кравчука — своєрідна суміш геґелізму ( <g/> історія як вияв саморозвитку духа <g/> ) і сучасного екзистенціялізму ( <g/> трагічний активізм <g/> , активний песимізм і теза про свободу людини як висновок з нього <g/> ) <g/> , В суті своїй – як і сартризм у чистому вигляді - це філософія резистансу <g/> .
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#94 Він не готується до оборони <g/> , не тікає <g/> , ні <g/> : « <g/> Нощі же сущі ( <g/> він <g/> ) повела слугам принести свїщю и вземь книгьі нача читати <g/> » <g/> .
doc#20 Пригадую <g/> , як у своєму скромному мешканні в бідній дільниці міста він мені пояснював <g/> , як звуться американські монети — нікл на 5 сентів <g/> , дайм на 10 <g/> , кводра ( <g/> цитата з нього <g/> ) — на 25. Він також пояснював мені <g/> , що монета дайм <g/> , природно <g/> , варта більше <g/> , ніж нікл <g/> , але розміром менша <g/> , щоб я не сплутав <g/> .
doc#15 Вони становлять собою або продукт розвитку речень у справжньому розумінні слова ( <g/> субстантивні конструкції в їх трансформації <g/> ; речення з прикметником <g/> , що переродився в атрибут <g/> , утративши предикативні функції <g/> } <g/> , або продукт усамостійнення і наближення до речення частин <g/> , що ніколи не могли влитися повністю в речення <g/> , хоч і тяжіли до нього <g/> , ( <g/> називні відмінки уявлення чи то частини речення <g/> , що відривалися від основного кістяка речення <g/> ; називні речення <g/> , що походять з уса- мостійнених членів ряду <g/> ) <g/> .
doc#62 " <g/> Я <g/> , - пише він <g/> , - власне <g/> , не переконаний <g/> , що допомога голодним у Росії серйозне діло <g/> .
doc#26 У Квітчиному нарисі Головатий вірою й правдою служить російській імперії <g/> , він зберігає дещо з козацьких звичаїв і мови <g/> , але це « <g/> запорожская грубость <g/> » <g/> , а вміє він говорити « <g/> на чистом <g/> , употребительном языке <g/> » 27 <g/> , « <g/> чистым русским языком <g/> » <g/> , « <g/> чистым выговором и приятным тоном <g/> » 28. Коли Катерина II подала йому руку для поцілунку <g/> , він <g/> , « <g/> не помня ни о приличии <g/> , пал на колени <g/> , лобызал троекратно руку царицы и от избытка чувств <g/> …
doc#31 увагою <g/> » ( <g/> с. 18 <g/> ) і кінчав доносом <g/> , під усім цим <g/> , писав він <g/> , « <g/> підпишеться кожен буржуазний культуртреґер <g/> , кожен просвітянин <g/> , кожен націонал-попутник <g/> , а під деякими установочками та вибриками — і той <g/> , хто давно вже перестав буть попутником або й ніколи не був ним <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 ) дієприслівник шукаючи граматично залежить від присудка порушаються <g/> , прилягаючи до нього <g/> , а водночас логічно пов'язаний з підметом люди <g/> , показуючи його дію ( <g/> граматично цей зв'язок здійснюється через присудок <g/> ) <g/> .
doc#81 Але він пояснює <g/> , чому коли театр був у більшості своїх проявів спрофанований і спаскуджений <g/> , я не відійшов від нього <g/> , а вперто « <g/> стежив <g/> » за театральним життям <g/> .
doc#40 З цих часток аж <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , все вживаються перед тим словом <g/> , яке посилюють <g/> , таки перед або після нього <g/> , а всі інші — після <g/> , напр <g/> .
doc#33 Це неправда <g/> , що всі люди такі <g/> , як він <g/> , а він – такий <g/> , як усі <g/> .
doc#40 <p> Та далеко частіше частки <g/> , хоч і стосуються до одного слова в реченні <g/> , не прикріплені до нього <g/> , а зберігають більшу чи меншу здатність відриватися від цього слова і навіть пересуватися по реченні <g/> .
doc#58 Тепер він — наш більше <g/> , ніж її <g/> , і якщо спершу вона вкладала себе в нього <g/> , тепер ми не тільки витягаємо щось з нього <g/> , а й вкладаємо в нього себе <g/> .
doc#2 З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї душі <g/> .
doc#81 Щодо Маланюка <g/> , звичайно <g/> , рацію мав він <g/> , а не я з Оксаною <g/> .
doc#40 Так само не можна при суб- стантивізованому прикметнику вжити прикметника-означен- ня в постпозиції <g/> , бо тоді іменниковий характер перейде на </p><p> нього <g/> , а перше слово набере знову функцій прикметника <g/> , напр <g/> .