Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Далі вільні сповіщення ( <g/> як і зв'язані - автор <g/> , очевидно <g/> , бачить між ними лише кількісну різницю <g/> ) поділяються на розумові ( <g/> sądzące <g/> ) <g/> , розумово-почуттєві ( <g/> sądzące-uczuciowe <g/> ) <g/> , почуттєві ( <g/> uczuciowe <g/> ) і вольові ( <g/> woluntalne <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Підсумовуючи цей короткий огляд <g/> , констатуємо <g/> , що західньоевропейські синтаксисти <g/> , як правило <g/> , або зовсім не знають називних речень <g/> , або <g/> , наводячи приклади їх в ілюстративному матеріялі <g/> , не відрізняють їх від неповних речень ( <g/> або при іншій термінології - еквівалентів речень <g/> , сповіщень і т. д. <g/> ) найрізноманітнішої граматичної будови <g/> .
doc#15 Неизвестно какой <g/> , из Рязани <g/> , гнедые лошади <g/> " - у своєму запереченні того <g/> , що називні слова і словосполуки - речення <g/> , Булаховський не заперечує однак того <g/> , що функціонально вони можуть виступати як речення або заступники їх <g/> .
doc#15 <p> Погляди Шахматова і Пєшковського створюють інтерес до називного речення і серед українських мовознавців <g/> , і з 1928 року вони починають приділяти місце аналізі називних речень у своїх загальних курсах <g/> .
doc#15 Це пояснюється і тим <g/> , що природа і генеза вказівних номінативних речень і того <g/> , що Пєшковський іменує називними номінативними реченнями <g/> , набагато прозоріші <g/> , і тим <g/> , що саме екзистенціяльні речення - і <g/> , на нашу думку <g/> , тільки вони - і заслуговують повністю на назву називних речень <g/> , бо лише в них з цілковитою рельєфністю і чіткістю виявляється суть даної синтаксичної конструкції <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> « <g/> Чернець <g/> » <g/> ) </p><p> Хоч треба сказати <g/> , що і тут самостійність називних речень <g/> , реченньовий їх характер <g/> , підкреслені тим <g/> , що в ряд їх вставлено двоелементне речення " <g/> кайдани брязкають <g/> " <g/> . </p>
doc#15 І неможлива вже в них архаїчна суто присвійна конструкція ( <g/> воля пташок <g/> , слава наша <g/> ) <g/> .
doc#15 Вони навіть не уявні <g/> , бо в них залишилося тільки загальне <g/> .
doc#16 Бож на їх думку не треба моралі як " <g/> категоричної даности <g/> " ані релігії як " <g/> традиційної да- ности <g/> " <g/> , — одне і друге мають бути такі <g/> , які вибере собі " <g/> свобідна людина <g/> "» <g/> .
doc#16 Історія часто так зло жартує зі своїми діячами <g/> , і дуже часто вони роблять зовсім не те <g/> , ІЦО хотіли були зробити і за що навіть <g/> , як їм здається <g/> , тільки і дбають <g/> .
doc#16 Можливо <g/> , що <g/> , скажімо <g/> , серед українців Канади й США вона може відіграти деяку позитивну ролю <g/> , виводячи їх з оспалости й драглистости <g/> .
doc#18 І знову діти — це активність <g/> : вони вбили скорпіона <g/> , зловили зайченят <g/> .
doc#18 Особливий ефект виникає <g/> , коли вони в складі сусідньому з « <g/> законним <g/> » наголосом <g/> , але дуже своєрідний і зовсім відмінний акцентуаційний рух постає <g/> , коли додатковий наголос відокремлений складом від головного <g/> .
doc#19 За час з 1876 року до самої смерти письменник побачив друкованими хіба який десяток своїх поезій <g/> , та й то в відгородженій кордонами Галичині <g/> , куди їх треба було переправляти потай <g/> , конспіративно і звідки так тяжко <g/> , майже неможливо було дістати будь-яку книжку <g/> , навіть і число журналу з власними творами <g/> .
doc#19 Вони шукали нових шляхів <g/> , вони виступали революціонерами форми й змісту <g/> , вони працювали над синтезою українського і європейського <g/> , в їхній творчості жив неугавний дух шукань <g/> .
doc#19 Цілком слушно відзначав Зеров невитриманість цих ритмів у Мови і нахил їх до пісенних <g/> : « <g/> Навіть знаменитий " <g/> Козачий кістяк <g/> " В. Мови <g/> , видрукуваний у " <g/> Правді <g/> " ніби правильними чотиристоповими амфібрахіями <g/> , був написаний розміром <g/> , що в авторовій свідомості нав'язувався до народнього віршу <g/> : 6 + 5 <g/> , без правильної тонізації <g/> » <g/> .
doc#19 Але поза тим автор не стільки розвиває характери <g/> , як виявляє їх <g/> , розгортає <g/> . </p>
doc#20 І також психологічні — може неусвідомлювана ними самими цупкість українських традицій <g/> , закорінених у селі <g/> .
doc#20 Але далі одного семестру вони не пішли <g/> .
doc#22 Пригадуєте <g/> , як вона вириває гроші в свого чоловіка-рибалки і жадає їх ще і ще <g/> ?