Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Старостою був Гайовий <g/> , « <g/> профоргом <g/> » Міняйло <g/> , вже був парторг <g/> , комсорг і т. д. Туди ми не могли дістатися <g/> , а жити далі без « <g/> громадського навантаження <g/> » було ризиковано <g/> .
doc#46 По- перше <g/> , в роки війни <g/> , коли я вже був у Львові <g/> .
doc#45 На закінчення розділу варто сказати хоча б дещо про ЯН <g/> , третій складник позірної трилогії <g/> , про дві частини якої — рецензію на збірник Головацького та лист до Штейн — вже була мова <g/> . </p>
doc#92 , що принципи мафії можна застосувати й до університетського життя <g/> ? </p><p> Пізніше <g/> , коли Америка вже була опанована й прапорці стриміли скрізь <g/> , де тільки можна було їх застромити <g/> , Якобсон
doc#88 ) Між собою професори ще розповідали анекдоти про тупість своїх студентів <g/> , але зерна страху вже були посіяні в їхніх душах <g/> .
doc#92 Усе вже було домовлене між Сіммонсом і мною <g/> .
doc#81 Але це вже було після революції <g/> .
doc#63 У Я. Славутича і О. Веретенченка маємо в цьому напрямі вже більше <g/> , ніж спроби <g/> . </p>
doc#17 Це почасти накреслювалося вже в « <g/> Золотому череві <g/> » Кроммелінка і в харківській редакції « <g/> Прологу <g/> » Боднарчука й Курбаса <g/> .
doc#21 <p> У житті він завжди був сповнений думок і теорій <g/> , але був вихований у делікатності <g/> , в якій було і щось від стриманости борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого минулого <g/> , він згадував замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від довоєнної церемонности галицького містечка чи й Львова <g/> , отой стиль галицького “ <g/> цілу-руці <g/> ” <g/> .
doc#81 Ця праця розпочалася почасти за зразком двотомової праці Булаховського « <g/> Русский литературный язык первой половины 19 века <g/> » <g/> , що тоді була вже в друкарні <g/> , але побачила світ лише в п'ятдесятих роках <g/> , бо війна була перервала її друк <g/> , а склад був знищений в загальному передевакуційному нищенні харківських друкарень <g/> .
doc#81 Гаразд <g/> , я вже в крамниці <g/> , але після мого µутен-таµу на мене дивляться знаком запитання <g/> , і я чую просту фразу <g/> : </p><p> — Sind Sie deutsch <g/> ? </p>
doc#15 І неможлива вже в них архаїчна суто присвійна конструкція ( <g/> воля пташок <g/> , слава наша <g/> ) <g/> .
doc#80 » </p><p> Як і в випадку стилю <g/> , ідеології <g/> , майстерности <g/> , Домонтовичеве ставлення до використання своїх джерел <g/> , ілюстроване тут з пізніших його творів <g/> , цілком виявилося вже в перших його книжках <g/> .
doc#27 <p> Пушкін <g/> , « <g/> Евгений Онегин <g/> » Усі так звані « <g/> романи <g/> » Куліша <g/> , не виключаючи роману з його дружиною ( <g/> не говоримо тут про їхнє зближення після фактичного розходження <g/> , вже в похилому віці <g/> ) <g/> , були короткотривалі <g/> .
doc#9 <p> Він твердить тепер всупереч своїм колишнім вимогам « <g/> наддніпрянської чистоти <g/> » й незайманости літературної мови <g/> , що літературна мова вже в принципі мусить бути діялектно многоосновна <g/> .
doc#24 Передусім до них належить автор <g/> , що з'являється як дійова особа вже в розділі « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » <g/> , діє в « <g/> Мелодрамі <g/> » <g/> , в « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> , в « <g/> Сеансі індійського Гастролера <g/> » <g/> , а потім знову діє в передкінцевому розділі « <g/> Найменням — Жінка <g/> » <g/> .
doc#10 Ця настанова довести за всяку ціну історичну єдність українських говірок проявляється вже в тій фразі <g/> , якою починається ( <g/> 4 <g/> ) <g/> : “ <g/> Північно-вкраїнські говірки <g/> …
doc#81 Але <g/> , либонь <g/> , і тоді вже в цьому була велика психологічна проблема <g/> . </p>
doc#43 Чи вже в цьому виявилася відраза до числа <g/> ?