Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 Отже <g/> : бур'ян <g/> , пір'я <g/> , подвір'я <g/> , довір'я <g/> , матір'ю <g/> , узгір'я <g/> ; але <g/> : брязкіт <g/> , буря <g/> , буряк <g/> , гарячий <g/> , говорю <g/> , курю <g/> , кучерявий <g/> , ніздрями <g/> , рябий <g/> , ряд <g/> , ряса <g/> , рясний <g/> , ряст <g/> , рятувати <g/> , ряхтіти <g/> . </p>
doc#13 Але це радість руйнування українського <g/> , Божого <g/> , гармонійного світу <g/> , — ось що в малому епітеті <g/> . </p>
doc#15 " <g/> ; але ці називні відмінки на думку автора не заслуговують на увагу і розгляд <g/> , бо це - неповні речення <g/> , паралельні до відповідей на запитання типу Хто йде <g/> ?
doc#15 Правда <g/> , з властивостей цього відрізка речення були багаті не випливає того <g/> , що дальше перелічення має складатися з іменників саме в називному відмінку <g/> , і цей факт збільшує відносну самостійність цих іменників <g/> , але з цим ми ще ладні примиритись <g/> .
doc#15 Але визнати це означає визнати <g/> , що генеза називних речень не в поетичний мові або не тільки в ній <g/> .
doc#16 В протилежність теорії ( <g/> провідна роля партії <g/> ) й практиці московського большевизму і теорії Донцова ми твердимо <g/> , що українська національна традиція завжди висувала ідеал диференційованого <g/> , але гармонійного і цілісного суспільства <g/> , ідеал єдности розчленованої нації <g/> , ідеал « <g/> еліти <g/> » ( <g/> якщо вже вживати цього несмачного і претенсійного терміну <g/> ) <g/> , що виростає з народу і <g/> , хоч стоїть над ним <g/> , але близька йому <g/> .
doc#17 Скульптурність її гри на початку підкреслено плавкістю рухів рук на тлі темної сукні <g/> ; але пальці ще мовчать <g/> ; у 3 відслоні <g/> , коли вона повна надії <g/> , в гру входять пальці <g/> ; і ось – катастрофа <g/> , Малахій утік <g/> , він не повернеться додому <g/> , ніколи не відновиться хуторська ідилія <g/> .
doc#18 Але приходить лист від невірної коханої <g/> , зруйновано затишок уявного раю <g/> , дзвенить дзвінок <g/> , і двері відкриваються — перед жінкою <g/> ?
doc#18 <p> Але цей муляр не тільки пройшов добру школу й мав великий досвід <g/> .
doc#18 Він додавав нове до старого <g/> , але він не рушив цього старого <g/> . </p>
doc#19 Але незламности мало <g/> .
doc#19 <p> Але і в ритмі Мова відрізняється від епігонів Шевченка <g/> .
doc#19 Але Щербосьорби вже багатії нового типу <g/> .
doc#19 <p> Раз-у-раз ми знайомимося з новими персонажами <g/> , тільки не безпосередньо <g/> , не в дії <g/> , а в розповіді дійових осіб <g/> ; перед нами постає широка й кольоритна ґалерія типів <g/> , вихоплених з більшою або меншою повнотою з життя <g/> , змальованих кількома <g/> , але влучними рисами <g/> .
doc#21 Усе це відбулося не дуже ефективно <g/> , але зовсім мирно <g/> .
doc#21 Історія нас цікавила <g/> , але не в її повтореннях <g/> , а в дискусіях навколо неї <g/> .
doc#21 Він був мистцем властивого сучасності аналітизму <g/> , але в поєднанні з неприйнятним в Америці — dejä vu — реалізмом старої дати <g/> . </p>
doc#21 <p> Але свою порядність <g/> , навіть другорядність <g/> , навіть сторонність у світі авеню Медісона <g/> , взятої в широкому сенсі слова <g/> , він переживав болюче <g/> .
doc#22 У цьому нема нічого спільного з політикою або пропагандою <g/> , але за цією простою сценою й лаконічними словами ховається така культивація трюїзму й порожньої балаканини як стилю життя <g/> , що жах бере <g/> .
doc#22 <p> Але незалежно від генези народницького психологічного комплексу і його анахронізму й звиродніння в сьогоднішній дійсності <g/> , він існує і він незрозумілий Заходові <g/> , навіть якщо абстрагуємося від філософії <g/> , релігії й етики <g/> , а говоритимемо тільки про критерії оцінювання людсівнозначний з позицією гітлеризму <g/> , для якого ост потребує тільки хліба <g/> , господаря й канчука <g/> , рівнозначний з позицією сучасних Кеннанів <g/> , на думку яких національні й культурні потреби не мької поведінки <g/> .