Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 <p> Інтерес Славенка <g/> , ну і нехай автора <g/> , до проблеми білка зрозумілий <g/> .
doc#5 Ми знаємо тепер <g/> , чому ніхто не заперечував Славенкові <g/> : бо автор дав йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> .
doc#5 Раціональне проти іраціонального найкраще <g/> , на думку автора <g/> , виявить себе не в ситуації <g/> , скажімо <g/> , Льова проти Славенка <g/> , а в ситуації Славенко проти Славенка <g/> .
doc#5 Автор іде назустріч сподіванням читача <g/> .
doc#5 <p> Щоб підкреслити нормальність цього забурення білка <g/> , що його люди звуть коханням <g/> , автор змушує саму Марту шукати ориґінального завершення свого кохання ще тоді <g/> , коли їй здавалося <g/> , що Славенко її кохав <g/> .
doc#5 <p> Аж тут ми справді і вперше зустрічаємося з автором <g/> , з Валеріяном Підмогильним <g/> .
doc#5 Люди стають для автора формулами хемічних реакцій <g/> , і гіркий скептицизм прикритий тільки іронією та ще математичною вивіреністю композиції твору <g/> , що веде від чотирьох ( <g/> « <g/> Четверо в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) до двох ( <g/> « <g/> Двоє в одній кімнаті <g/> , крім дівчини <g/> » <g/> ) <g/> , до одного <g/> , до сп'яніння коханням <g/> , висміяного назвами розділів з дешевих оперет і романсів <g/> , і до повної самоти <g/> , спародійованої алюзією на клясичну в українській літературі тему покритки ( <g/> « <g/> О <g/> , Боже мій милий <g/> , за що Ти караєш її <g/> , молоду <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#5 Передусім тому <g/> , що політика не існує в романі для автора <g/> .
doc#6 Історія європейської іміграції до Північної Америки <g/> ” ( <g/> видана посмертно і впорядкована видавництвом “ <g/> Тундра <g/> ” <g/> ) починається словами автора — “ <g/> Як історичний маляр <g/> , я <g/> …
doc#6 Розкидані по цілій книжці <g/> , без спеціальних намірів <g/> , такі імена <g/> , власне <g/> , виявляють <g/> , що з літератури й науки було живим у свідомості автора <g/> . </p>
doc#6 З європейських літератур <g/> , крім Казандзакіса <g/> , згадано ще Ібсена <g/> , але в фатальному контексті <g/> : не просто Ібсен <g/> , а “ <g/> драматург Ібсен <g/> ” <g/> , — що доводить або мале знайомство автора з письменником <g/> , або настанову на читача <g/> , що мало з Ібсеном знайомий <g/> .
doc#6 Різні його серії <g/> , видані книжками <g/> , були не рисункові <g/> , вони будувалися на репродукціях з картин <g/> , але рисунковими були ілюстрації до Франкового “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> , перенесеного фактично до Канади <g/> , і до історії родини Вахнів <g/> , ще одна данина автора українським піонерам Канади <g/> .
doc#6 <p> v Автор цього есею вдячний Діді Палій <g/> , Марті Скорупській і Оксані Соловей за цінні порали <g/> . </p>
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#7 <p> Тут автор ставить крапку <g/> , і ми можемо зупинитися <g/> , подумати над цими вісьмома рядками і поставити собі кілька запитань <g/> .
doc#7 І <g/> , зрештою <g/> , — почасти через ці обставини <g/> , а почасти тому <g/> , що автор — поет — це поезія <g/> , а не колопоетичні прописи <g/> .
doc#7 Одначе і це був засіб більше зовнішній <g/> , бо поза тим усе лишалося « <g/> нормальним <g/> » <g/> , і фактично читач просто змушений був « <g/> в умі <g/> » розставляти відсутні розділові знаки <g/> , ремствуючи на автора <g/> , що той переклав на нього цю працю <g/> . </p>
doc#7 Одначе за всіма ознаками цей стиль справді відповідає натурі автора <g/> .
doc#7 <p> Читач може ще запитати <g/> : Алеж поясніть <g/> , будь ласка <g/> , що автор хотів сказати своєю поезією « <g/> Цей звід — це дерево <g/> » <g/> .
doc#8 Авдиторія була потрясена Грандіозністю скрупульозної праці <g/> , що її перевів автор <g/> » <g/> .