Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Коли влітку 1952 року я приїхав до Америки <g/> , Юрко був уже « <g/> старим американцем <g/> » <g/> , і ми зустрілися <g/> , як рідні <g/> .
doc#20 <p> І от я вирушив <g/> , висловлюючися високим стилем нашого романтизму <g/> , на завоювання Америки <g/> .
doc#20 Сьогодні я думаю <g/> , що нарис був порядно спрощений <g/> , Америка ідеалізована <g/> , а проблема українського « <g/> наївізму <g/> » поменшена <g/> . </p>
doc#20 <p> Вирішальним для мене були одначе не нариси і не літературна критика <g/> , а мовознавство <g/> , бо своє майбутнє в Америці я бачив як мовознавець <g/> .
doc#20 Було це <g/> , певна річ <g/> , не проявом мого зрозуміння й « <g/> завоювання <g/> » Америки <g/> , а тільки виявом невисокого рівня тогочасної американської славістики <g/> .
doc#20 Я дістав регулярну заробітну платню професора <g/> , як звичайно в Америці <g/> , дуже скромну <g/> , але відносно добру <g/> , і добре мешкання в кращій <g/> , хоч і не найкращій дільниці міста <g/> .
doc#20 ( <g/> Бо мафія в Америці панує не тільки в торгівлі наркотиками <g/> , а якоюсь мірою і в славістиці <g/> .
doc#20 Але прірву між нами створила Америка <g/> .
doc#20 Америка має закон — іміґрант не може бути кандидатом на президента <g/> .
doc#20 У 1950-их роках <g/> , скоро після мого приїзду до Америки <g/> , його послали лікарі на операцію <g/> .
doc#20 — шлях <g/> , вибраний в Америці Юрком <g/> ?
doc#21 <p> У житті він завжди був сповнений думок і теорій <g/> , але був вихований у делікатності <g/> , в якій було і щось від стриманости борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого минулого <g/> , він згадував замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від довоєнної церемонности галицького містечка чи й Львова <g/> , отой стиль галицького “ <g/> цілу-руці <g/> ” <g/> .
doc#21 <p> В Америці мистці поділяються на дві головні категорії <g/> .
doc#21 <p> Шлях Гніздовського в Америці почався саме з такого кріпацтва у виробні листівок <g/> .
doc#21 Він належав до незчисленного натовпу незнаних малярів <g/> , що блукали вулицями Нью-Йорку <g/> , мистецької столиці Америки <g/> , а може — так Нью-Йорк сам претендує — світу <g/> , і намагалися зацікавити своїми творами власників галерій <g/> , справа майже безнадійна <g/> .
doc#21 Звичайно <g/> , Америка велика і в ній живуть майстрі з різними концепціями мистецтва <g/> , але є один провідний струм <g/> , що визначає прийняття даного художника або відкинення чи байдужість <g/> .
doc#21 Він був мистцем властивого сучасності аналітизму <g/> , але в поєднанні з неприйнятним в Америці — dejä vu — реалізмом старої дати <g/> . </p>
doc#21 При моїх з ним зустрічах в Америці незмінною темою його було <g/> , як оце його запросили чи мають запросити туди чи сюди — до якоїсь там ґалерії <g/> , на якусь там виставку <g/> , до якогось там видавництва <g/> , як власники ґалерій чи куратори музеїв утворили кліки і не пускають до кліки не належних до неї <g/> …
doc#21 Америка не дала Гніздовському такої слави <g/> , як він бажав <g/> , але вона дала йому американську смерть <g/> . </p>
doc#21 <p> Особисто я в Америці зобов'язаний Гніздовському обкладинкою до першої збірки моїх літературно-критичних статтей “ <g/> Не для дітей <g/> ” <g/> , 1964. Я був тоді невдоволений <g/> .