Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 хохлацького " <g/> просвітительства <g/> "» <g/> , що знову в'яжеться тисячами ниток із попередніми памфлетами Хвильового <g/> , знаходимо вже славословіє Москві <g/> : повторюючи мало не буквально статтю В. Чубаря в « <g/> Комуністі <g/> » з 30 травня 1926 р. ( <g/> « <g/> Про вивихи <g/> » <g/> ) <g/> , Хвильовий посилається на Драгоманова ( <g/> « <g/> В свій час іще Драгоманів про це ( <g/> впливи руської культури й літератури <g/> ) писав як про факт дуже втішний <g/> » <g/> ) і додає від себе <g/> : « <g/> А потім Роза Люксембурґ підкреслювала світове значення руської літератури <g/> » <g/> , — і далі <g/> : « <g/> Наша орієнтація на Москву <g/> !
doc#31 Увесь цей жмут обвинувачень вивершується мазохістичним — інакше важко це назвати — закидом у хвильовизмі7. </p><p> Це те коло мряковинних марень ( <g/> бо ідеями цього назвати не можна <g/> ) <g/> , що виступає також у статті суто політичного характеру « <g/> В якому відношенні до " <g/> хвильовизму <g/> " " <g/> всі ті <g/> "» ( <g/> текст у збірці « <g/> Будівництво Радянської України <g/> » <g/> ) <g/> , спрямованої проти « <g/> шумськістського <g/> » ухилу в Комуністичній партії Західної України і написаної <g/> , треба думати <g/> , ще десь наприкінці 1928 р. Тут шумськізм був схарактеризований <g/> , за Л. Кагановичем <g/> , як « <g/> еклектична юшка націонал-комунізму і українського шовінізму <g/> » <g/> , а хвильовизм як « <g/> теорія боротьби проти КП ( <g/> б <g/> ) У <g/> , що її <g/> , теорію <g/> , утворено під натиском ідеології українського войовничого фашизму <g/> , під натиском ідеології тієї урбанізованої української буржуазії <g/> , яка мріє зробити з України велику імперіялістичну державу <g/> » <g/> . </p>
doc#31 То автор вживає форми ми <g/> , то говорить про себе в третій особі ( <g/> « <g/> Що ж таке мистецтво взагалі <g/> , питають олімпійці <g/> » <g/> ) <g/> , то в другій особі множини ( <g/> « <g/> Ви скажете нам <g/> , що це аґітація за " <g/> зверхлюдину <g/> "» <g/> ) <g/> .
doc#31 А в випадку мови про пролетарське мистецтво — що « <g/> воістину буде могутнім чинником в розвиткові людськости і поведе її до ненависних просвітянинові " <g/> тихих озер загірньої Комуни <g/> " <g/> , де зустріне людину " <g/> втілений прообраз тієї надзвичайної Марії <g/> , що стоїть на гранях невідомих віків <g/> "» <g/> , — лапки <g/> , вжиті Хвильовим <g/> , указують на те <g/> , що тут маємо справу не тільки з натяками на стиль його новель <g/> , а з буквальними цитатами <g/> . </p>
doc#47 Ця система поглядів <g/> , яку хвора поетка боронила запекло <g/> , беручи мало не за особистих ворогів тих <g/> , хто висловлював сумнів <g/> , виявилася в статті <g/> , спрямованій проти поглядів Е. Райса на творчість Андієвської <g/> , « <g/> З " <g/> родовідної <g/> "» ( <g/> 1964 <g/> ) <g/> , в її розлогих примітках до « <g/> На далеку дорогу <g/> .
doc#47 Євгену Маланюкові <g/> » <g/> , і <g/> , можна думати <g/> , ця система мала бути фундаментально опрацьована в широко замисленій праці « <g/> На висвітлення до " <g/> Анти-світнє <g/> "» <g/> , яка лишилася незакінченою через смерть поетки <g/> .
doc#56 Цирковий Щирий з Винниченкового «" <g/> Уміркований <g/> " та " <g/> щирий <g/> "» <g/> , що — пам'ятаєте <g/> ?
doc#75 « <g/> Мати — всевічна матір <g/> , що пізнала любов на темній сухій вулиці Назарету <g/> , пізнала першу любов від Бога <g/> , самі глибокі її тайни <g/> , мати розумна й всезнаюча дивиться з ікони в " <g/> Байгороді <g/> "» <g/> .
doc#80 "» </p><p> Рей пише <g/> : « <g/> II recueille une catin enceinte dont il fait son modele ( <g/> " <g/> Sorrow <g/> " <g/> ) <g/> , et avec laquelle il devait rester vingt mois <g/> .
doc#80 "» </p><p> У Домонтовича читаємо <g/> : « <g/> Відбуваються заручини <g/> .
doc#87 Мене салдати і не пустили <g/> ; вже я і гривню давала <g/> , не пустили та й не пустили <g/> "» <g/> . </p>
doc#89 Справжній смак охоплює все <g/> , красоти всіх Гатунків <g/> , але від жадного не сподівається більше вдоволення й захоплення <g/> , ніж він може за своєю природою дати <g/> » ( <g/> « <g/> Гамбурзька драматургія <g/> » <g/> ) <g/> , Гете в своїх статтях про Байрона дав зразок вглядової критики і <g/> , вважаючи представників наглядової критики за « <g/> нетворчі натури <g/> » <g/> , характеризував їхню ролю словами <g/> : « <g/> На жаль <g/> , смак нетворчих натур має характер неґації <g/> , звуження <g/> , виключення і кінець кінцем позбавляє творчі шари сили й життя <g/> » ( <g/> « <g/> Коментарі до " <g/> Небожа Рамо <g/> "» <g/> ) <g/> . </p>
doc#89 Сьогодні він взоруватиметься на Золя <g/> , завтра — на « <g/> популярні книжечки " <g/> Просвіти <g/> "» <g/> , позавтра на Дюма <g/> .
doc#90 "» <g/> … </p>
doc#97 , творення машкари « <g/> простого русского человека <g/> » <g/> : Шевченко « <g/> пускал " <g/> пробный шар <g/> "» ( <g/> 1 <g/> , 180 <g/> ) <g/> ; « <g/> как бы кто не накатал жалобу <g/> » (
doc#102 Тоді якраз вийшла книжка В. Коваля «" <g/> Собор <g/> " і довкола " <g/> Собору <g/> "» <g/> .
doc#9 Панувало тоді у нас скрізь " <g/> язичиє <g/> "»1. Власне <g/> , точніше було б сказати <g/> , що язичиє панувало скрізь <g/> , де його не витиснула ще тоді в Галичині польська мова <g/> .
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#9 » — за характеристикою Б. Грінченка <g/> ) 3 або звороту звертаюся до вас <g/> , про який Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Се " <g/> до вас звертаюся <g/> " чи польонізм <g/> , чи москалізм <g/> , але у всякому разі річ не вкраїнська <g/> ; по-вкраїнському се значить <g/> : " <g/> до вас повертаюся <g/> " <g/> , а якщо висловити по-вкраїн- ському авторову думку <g/> , то треба сказати <g/> : " <g/> до вас вдаюся з покликом <g/> " або просто " <g/> вас кличу <g/> " <g/> , " <g/> вас закликаю <g/> "»4. </p><p> Таким чином і в своїх прикладах <g/> , і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б. Грінченка була більше полемічна <g/> , ніж речова <g/> .
doc#9 і справи про кропки над і вони цілком полишають отим завзятим граматистам та правдивим схоластам <g/> , для яких " <g/> нема в світі <g/> , як букви <g/> "»5. </p><p> А це тільки сприяло ширенню позичень <g/> .